Є у буддизмі класна концепція - розум початківця (Beginner’s Mind). Тобто - активна відкритість до нового досвіду та нових ідей, не обтяжена попередніми уявленнями і досвідом. Якби мене попросили назвати найголовніші режими мислення для спеціалістів будь-якого профілю, цей гарантовано увійшов в першу трійку. Без вміння вчасно вмикати розум початківця часто стається трагедія в трьох актах.

Акт 1. Завдяки минулим успіхам людина набуває впевненості у власній майстерності, власних підходах і переконаннях. Поступово і підступно ці успіхи стають ворогами професійного розвитку, бо зменшують бажання досліджувати нові ідеї (особливо ті, що суперечать стратегії, яка вже довела свою ефективність) і людина застрягає в одному стані, притупляє гнучкість мислення, стає несприйнятливою до зворотного зв’язку.

Акт 2. З часом старі підходи і погляди все частіше дають збій і не проходять перевірку реальним світом, який не стоїть на місці. Але людина продовжує триматися своїх поглядів. Резистентність до зворотнього звʼязку призводить до накопичення помилок. Щоб не ранитися об осколки власних переконань, людина переходить в безпечний режим: приймає лише багаторазово перевірені рішення, обирає більш безпечні інструменти, зменшує інтелектуальне тертя в бесідах. І почувається краще. Менше критики, слабша необхідність змінювати власні погляди.

Акт 3. Що більше людина почувається комфортно, тим більше захищає накопичений досвід. І тим менш корисним він стає. Світ продовжує змінюватися, а її модель світу - ні. В якийсь момент двадцять років досвіду можуть виявитися не двадцятьма роками розвитку, а одним роком досвіду, повтореним двадцять разів.

Антидот? Розум початківця. Він не закликає відмовитися від досвіду чи щоранку прокидатися людиною, яка нічого не знає. Навпаки - досвід дає нам величезну перевагу. Поки ми не перетворюємо його на абсолют. Саме досвід має нагадати нам, що за час нашого життя ми неодноразово змінювали наші переконання ледь не на повністю протилежні, а більшість наших підходів, в яких ми були на 200% впевненими, виявлялися хибними. Саме досвід має нам підказати, що обсяг речей яких ми не знаємо про світ буде збільшуватись пропорційно набуттю нових знань.

Порадами що робити наповнені всі селфхелпбуки. Не захищати власні переконання, а регулярно виставляти їх на спаринг із реальністю. Шукати не тільки підтвердження того, що вже знаєш, а й факти, які можуть це знання зруйнувати. Розмовляти з людьми, які бачать світ інакше. Пробувати інструменти, до яких ставишся скептично. Попсовість всіх цих порад не зменшує їх важливість.

Але, на мій погляд, достатньо просто час від часу повертатися до найнебезпечнішого для досвідченої людини запитання:

А що, як усе, що я про це знаю, більше не працює?

🏴‍☠️ Нотатки креадира