#Цей_день_в_історії@chyznaetevy

Цього дня, 7 жовтня (за іншими даними — в грудні) 1253 року — в місті Дорогочині (нині Польща) відбулася коронація і помазання галицько-волинського князя Данила Романовича королівською короною.



Данило Романович походив з династії Романовичів, відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком Романом Великим. Правління Данила вважається періодом найбільшого економічного, політичного й культурного піднесення держави.

Папа Римський Інокентій ІV виношував ідею антитатарського хрестового походу, до якого прагнув долучити ряд європейських країн. Відтак звернув увагу на Галицько-Волинську державу, територія якої була однією з найбільших у Європі.

Традиційно вважається, що і Данило прийняв корону (після двох відмов) через необхідність боротьби з татарами. Однак не менше його цікавили й інші вектори зовнішньої політики: боротьба за австрійську спадщину (після смерті австрійсько-штірійського герцога Фрідріха ІІ) та землі литовців, прусів, ятвягів на півночі.

Посланець Інокентія ІV абат Опізо в 1253 році привіз до Дорогочина (тодішня західна околиця Галицько-Волинського князівства) королівські клейноди: корону, скіпетр і державу.

Важливим наслідком коронації стало надбання рівних прав із іншими коронованими особами Європи. За тодішньою традицією, королівський титул міг надати лише Папа Римський. Король не міг бути нічиїм васалом, а в разі нападу на його державу інші королі мали надати йому допомогу. Данило Романович отримав титул «короля Русі», а папська булла закликала володарів Чехії, Моравії, Сербії, Помор'я та Прусії до походу на татар під керівництвом Данила.

Втім, королівська корона не принесла бажаного. Безрезультатно завершилася боротьба за австрійську спадщину (син Данила Роман не став австрійським герцогом), ніхто не відгукнувся на відозви папи про хрестовий похід. Все це призвело до охолодження відносин із Римом. Вже наступник Інокентія ІV папа Олександр ІV вороже ставився до Русі: погрожував Данилові Галицькому анатемою за відмову служити апостольському престолу, підбивав литовського короля Міндовга (коронувався того ж таки 1253-го) до нападу і дарував відпущення гріхів тевтонцям, які виступали проти русинів.

Тим не менш ще півстоліття по тому правителі Галицько-Волинської держави титулували себе «королями Русі».

Сама корона кілька століть зберігалася в Перемишлі. Була захована з початком Другої світової війни і від того часу її місцерозташування залишається невідомим.