Джерело
Чи знаєте ви? | ЧЗВ | Новини@chyznaetevyНобелівський комітет оголосив лавреатів Нобелівської...
182 Охват/переглядів
2026-10-05 10:04
Повідомлення №47938
#Новини@chyznaetevy
Нобелівський комітет оголосив лавреатів Нобелівської премії з медицини та фізіології
Ними стали німецькі вчені Петер Геґеманн і Ґеорґ Наґель, а також американець Карл Дейссерот за «метод, який дозволяє показати, як нервові клітини формують спогади».
Дослідження почалося ще у 2000-х роках, коли Геґеманн хотів дізнатися, як одноклітинна водорість хламідомонада здатна пливти в напрямку джерела світла. Тоді разом із Наґелем вони і відкрили каналородопсин, розташований на поверхні клітини.
Коли на цей білок потрапляє синє світло, через нього відкривається канал, який пропускає заряджені іони всередину клітини, створюючи електричний імпульс. Вчені виявили, що незалежно від того, у яку клітину вони вводили цей білок, такі клітини ставали чутливими до світла.
Дайссерот продовжив їхні дослідження, ввівши ген каналородопсину в нервові клітини пацюків і зміг викликати нервовий сигнал, освітлюючи ці клітини синім світлом. Згодом йому також вдалося змусити цей світлокерований перемикач нервових клітин працювати в мозку живих мишей.
Цей метод отримав назву оптогенетики, за допомогою якої змогли виявити нейронні ланцюги, які відповідають за конкретні спогади, почуття та поведінку, пов'язані з неврологічними та психіатричними розладами. У клінічній медицині дослідники використовують цей метод у спробах відновити зір людям із порушеннями зору.
Нобелівський комітет оголосив лавреатів Нобелівської премії з медицини та фізіології
Ними стали німецькі вчені Петер Геґеманн і Ґеорґ Наґель, а також американець Карл Дейссерот за «метод, який дозволяє показати, як нервові клітини формують спогади».
Дослідження почалося ще у 2000-х роках, коли Геґеманн хотів дізнатися, як одноклітинна водорість хламідомонада здатна пливти в напрямку джерела світла. Тоді разом із Наґелем вони і відкрили каналородопсин, розташований на поверхні клітини.
Коли на цей білок потрапляє синє світло, через нього відкривається канал, який пропускає заряджені іони всередину клітини, створюючи електричний імпульс. Вчені виявили, що незалежно від того, у яку клітину вони вводили цей білок, такі клітини ставали чутливими до світла.
Дайссерот продовжив їхні дослідження, ввівши ген каналородопсину в нервові клітини пацюків і зміг викликати нервовий сигнал, освітлюючи ці клітини синім світлом. Згодом йому також вдалося змусити цей світлокерований перемикач нервових клітин працювати в мозку живих мишей.
Цей метод отримав назву оптогенетики, за допомогою якої змогли виявити нейронні ланцюги, які відповідають за конкретні спогади, почуття та поведінку, пов'язані з неврологічними та психіатричними розладами. У клінічній медицині дослідники використовують цей метод у спробах відновити зір людям із порушеннями зору.