У нас тут на тлі цих низових ініціатив виникає закономірне і абсолютно адекватне запитання. Слухайте, а цей процес взагалі планується якимось чином інституціоналізувати? Майданчики діалогу на рівні міжцерковного спілкування планується робити, чи ми граємось у якусь цікаву, водночас з тим зрозумілу і незрозумілу гру - кожен з радістю спостерігає, розуміє, що відбувається якась маячня, але не може зрозуміти, чому саме так і чому ніхто нічого не хоче?

Нам, шановні чиновники ДЕСС, нагадати вам за проблеми у релігійній площині? Мабуть розповісти за те, що ми зараз опинилися у ситуації, коли в нас є ТРИ православних церкви: одна нібито національна має державну підтримку, друга нібито уся проросійська і її треба давити, третя взагалі якась маргінальна, але типу най буде, ніц не зробить поганого.

Національна церква не має повноцінного впливу на суспільство, бо чимала частина людей залишається в МП, які заходи проводяться? Зустрічі на рівні молоді, 20 людей збирається, щось перетирають, гранти відпрацьовують і далі сидять. Владикам це все не цікаво, ДЕСС не сприяє.

УПЦ МП, яка насправді неоднорідна, або дивиться на москву, або на Бухарест, або на Фанар та їхні обіцянки екзархату. І тільки частина роздумує за об'єднання. Але що з цього об'єднання, якщо його не просувають на нормальному рівні, а від різних єпархій їздять на Фанар та в Румунію паломники і просять прихистити. Так, шановна Одеська єпархія? Отець Максиміан, веселий диякон Пальчук, сам митр. Агафангел врешті решт. Таки ось як вони якраз і мутять воду, розраховуючи з московського стільця пересісти на безпечний фанарський. До них можна й Сильвестра віднести, який пропагуючи всередині УПЦ МП дводупість робить все, аби відвернути бажаючих долучитися до ПЦУ. За Лонгина Жара вже не пишемо, там в цілому все зрозуміло. А ще усілякі типу Паканича або Луки травесті-діви, які утримують УПЦ від розриву з москвою.
І що виходить? Ніц по суті. Ситуація абсурдна (тут детальніше). ДЕСС звичайно робить добру справу, що почали таки дерибанити УПЦ МП по єпархіях, вимагаючи прибрати зв'язки з агресором через Київську митрополію. Але це роки судових засідань, які замилюють суспільству очі - люди вірять в те, що боротьба з УПЦ МП триває, а насправді не відбувається майже нічого. І під прикриттям цієї боротьби різні групи впливу з УПЦ МП домовляються з представниками трьох-чотирьох сил.

Тому оці зустрічі, це, звичайно, круто, але по суті - це просто гроші, які треба освоювати, так, шановні грантоотримувачі Реновабісу? Ось ось. Нам потрібна реальна державна політика розбудови діалогу з бажаючими з УПЦ МП, зняття (після перевірок) з них тавра зрадников і вливання їх до ПЦУ. Усіх, хто проти, запрошуємо до служби Божої, запрошуємо до судових рішень по скасуванню ліцензування діяльності релігійних організацій примусово - назвемо їх загрозою нацбезпеки і потім най судяться скільки завгодно. Питання тільки, що робити з профанарським крилом. Але для цього треба мати певну рішучість і керівництву ПЦУ порушити це питання, прямо і відверто - поговорити з екзархом, поговорити з представниками патріархії в Константинополі.

Щодо УПЦ КП й так все зрозуміло. Організація маргінальна і вона має бути поглинена. Те, що вона зараз може діяти, може парафії відновлювати, відкривати навчальні заклади - це велика помилка державників. Потім мабуть зрозумієте чому.

А так все добре. Бережіть себе.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв