Багато з вас чули афоризм я мислю, отже я існую. Це формула Рене Декарта.В епістемологічному сенсі це межа сумніву. Ми можемо сумніватися у всьому: у світі, у відчуттях, у власному тілі але сам факт мислення вказує на те, що є той, хто мислить. Навіть якщо все інше є помилкою, симуляцією або ілюзією.Довгий час я бачив це як опору, на яку спирався Рене Декарт і яку він дав нам, але у мене постійно в голові було запитання — Чи можу я сумніватися в існуванні того, хто мислить? Довгий час це питання було без відповіді.І ось нещодавно я познайомився із філософом, якого звати Мішель де Монтень.Його головний девіз — Que sais-je? або Що я знаю? — це принцип постійного сумніву.Він означає, що жодне знання не слід вважати остаточним або повністю достовірним, бо наші судження обмежені досвідом, контекстом і помилками.Саме цей підхід зміщає погляд на інший тип аналізу:Проблема не в тому, чи існує той, хто мислить,а в тому, що саме ми називаємо знанням про це існування. А ще його вважають батьком лібералізму та засновником релятивізму і ще дуже багатьох смішних жартів, як наприклад цей:Doctors “are lucky: the sun shines on their successes and the earth hides their failures” —Лікарям пощастило: їхні успіхи видно всім, а їхні помилки ховаються в землі. Джерело:https://www.newyorker.com/magazine/2017/01/16/montaigne-on-trial