капітан ▪️ смуток

​​Можна було б сміливо і на серйозних написати, що Річард Осман з його «клубом» - це нудно, притягнуто за яйця і до неможливості стерильно. Як і восьмисерійні «джентельмени» Гая Річі для «нетфліксу», які я глянув паралельно і з котрих вийняли всю рокнрольну душу і хоча би якусь переконливість. Але я цього не напишу.) Контент для відпочити, але при тому не харитися тупістю читаного/баченого в теперішні дні іноді потрібен більше за снобізм високої полиці і зарозумілість авторського кіно. Іноді, наголошую. Османівські пенси з британської глибинки, які аби не вмерти з нудьги, завзято розслідують містечкові вбивства, торкнули мене передусім вільготним способом свого старечого життя. Утопічні речі як на наші реалії, але як же приємно думати, що так можна. Можна і треба. На спокої і чіллі провінційного осоння. Все інше - випуклість персонажів, інтрига, мотиви, таємниці минулого - другорядні речі. Подеколи не полишало відчуття, що Осман натикав текст героями, а тільки тоді вирішував, що з ними робити. Принаймні, остання третина «клубу» з її сюжетними рішеннями і «твістами» свідчить саме про це.) На полицю літнього, необов’язкового, легкого, але з приємним (затишним) вайбом.#книги #річардосман

​​Томас Рікс - Черчилль і Орвелл. Битва за свободуПочинав читати ще на екваторі «учєбки», закінчив через зайнятість тільки днями. Так от.) Для людини, яка відверто мала знала про біографію як Черчилля, так і Орвелла, книга Томаса Рікса стала ґрунтовним гідом життєписами цих двох одіозних персон. Консерватора-впертюха Черчилля, який за життя сягнув кар’єрного піку, і лише після смерті став об’єктом не завжди компліментарних ревізій з боку істориків, і лівака-романтика Орвелла, книги якого стали суперхітами, коли той помер. Зв’язок між ними умовний, а іноді й натягнутий, проте ключові віхи обидвох біографій - дуже симптоматичні для розуміння тієї епохи і її рушнійних сил. Тим дослідження Рікса для мене передусім і цінне.Плюс, більш ніж влучним нагадуванням про те, що люди - це завжди люди, які б ідеї вони не сповідували, і як би захопленим нащадкам чи сучасникам не хотілося їх ідеалізувати, а аналізувати минуле мірками сьогодення - абсолютна хуйня. Тест на культивовану в наші дні екологічність пройдуть одиниці. Або нулі…) Але про нулів такі книги пишуться вкрай рідко. Раджу. #книги #історія