​Так от

Емма та Агата — сестри. Рідні, але дуже різні. Життя розвело їх на п’ять років, та цього літа вони зустрічаються у будинку на узбережжі. Після смерті улюбленої бабусі дім їхнього дитинства наповнений спогадами та ностальгією. У сестер є тиждень, щоб розповісти одна одній усе і надолужити час, проведений порізно. Тиждень для примирення з минулим, пошуки взаєморозуміння, прощень і надії, — останній шанс віднайти те, що здавалося втраченим назавжди.

Це неабияка авторська майстерність, взяти на перший погляд банальну сімейну драму і перетворити її на суцільний емоційний тригер, який кидає тебе від розділу до розділу в минуле і начеб, давно пережиті ситуацій. А ситуацій там у мене чимало, і деякі з них навіть через десятиліття нагадують про себе неприємним, важким холодком під грудьми. Скільки б ти не намагався відпустити їх.

Віржіні Ґрімальді, попри статус зірки французького масмаркету й ікони для домогосподарок, гарно вдається поєднувати філ-гуд літературу з психологізмом.

Тут вам і затишок бабусиного обійстя із навіки законсервованому в ньому дитинством, рецепти з потріпаного записника і гарячі+дошкульні романи юності, і тут же - глибокі депресії, реанімації, раптові втрати і біль, який не минає. Пошук себе, врешті.

Класно про прощення і порозуміння. Гарно з природою баскських гір. З фіналом, який розчулює, а подібні книги, як на мене, заради таких фіналів і пишуться.

Сподобалося.