Трохи менш як рік тому, під час офіційної відпустки, частина якої була присвячена виключно сімʼї - не концертам, не студійній роботі, не черговому роману - я написав кілька пісень.

Дівчата лягли спати, а я усамітнився з нотатником і диктофоном на телефоні. Довший час перед тим не писав і рядки з мелодіями йшли як в ліпші часи. Без супутніх оцінок, внутрішніх домахувань і приміряння їх до теперішніх часів.

Так зʼявилася Жінка, текст і мелодія в диктофоні. Присвята моїй Каті. Неймовірній жінці, справжній подрузі, відданій коханій і професійній колезі. Мамі, яка подарувала мені найцінніше усвідомлення в моєму житті - воно має сенс, коли маєш заради кого жити. Перша версія тексту була інша, та і назву планувалася інша. Катька) Але вже на ранок ця пестливо-хуліганиста форма видалась мені занадто інтимною, аби лишити її в пісні…

Згодом ми з Петом в рідкісні підчасслужбові вільні хвилини накидали під гітару демо. Ще пізніше виникла ідея проєкту З дому додому, яку підтримав Український культурний фонд, і багато розмов з Андрієм Клименком та його ідей, що стосувалися проєкту та кліпів.

Далі за справу взявся Артур Данієлян - пісня отримала форму, звук, характер. Не без допомоги гітари і рук Макса Міщенка.

Врешті, після низки переносів, разом із Христиною Браславською, Тонею Хижняк, Вірою Прокудіною, Вікою Бабкіною і Катею (команда абсолютно шалених жінок) ми зняли більш ніж щемке відео в Харкові, присвячене силі українських жінок.

І так, Жінка стала своєрідним продовження Дівчиська, яке ми знімали восени 2022-го. Дівчисько стало жінкою. Подорослішала, змужніла вся країна. Змінилися рідні міста. Багатьох не стало…

Сподіваюся, вам сподобається.
Дякую всім, хто доклався до нашої нової роботи. Ціную. Цілую)

Стрімінги