Люблю цикл білямедичних трилерів Тесс Геррітсен про Джейн Ріццолі та Мору Айлс, і за їхнє видання в нас готовий пробачити КСД чимало.

Щось поміж гілті плеже (мене вспокоює хіба те, що авторку любить сам Стівен Кінг) і лайт літературою для відпусток, яких в мене не буває, навіть коли це офіційні відпустки)..

Підтримка життя - позасерійний роман, виданий в 1997-му році, що мене здивувало. Не було відчуття різниці в тридцять років між там і тепер, якщо не зважати на відсутність мобільних та соцмереж.

Головна героїня, лікарка Тобі Гарпер, яка розривається між виснажливою роботою і хворобою матері, попадає в реальну передрягу. Зникає її пацієнт, інших юзають для дослідів, ще інших омолоджують екпериментальною гормональною терапією… Врешті, починають гинути ті, хто гинути б не мав.

Про час на секс і якесь особисте життя нема й мови, - він відсутній як явище. Але Тобі не здається. Тобі - бійчиня, фахівчиня і просто порядна людина.

Сподобалося. Діалоги, динаміка, процедурал від людини, яка знає про нього не з вікіпедії. Цікава тема в дусі трилерів початку 00их.

Закриваємо очі на кіношні поцілунки в моменти не для поцілунків і те, як звичайна лікарка бере на себе ціле розслідування. Все працює.

Геррітсен вчергове не розчарувує.