[естéт] газета: канал редакції

хороша тенденція, коли держави дбають про те, аби важливі культурні цінності залишалися на їхніх територіях:🔹 в одному з недавніх артдайджестів писала про те, що на початку лютого з аукціону Sotheby's, присвяченому мистецтву старих майстрів, зняли двосторонню роботу Антонелло да Мессіни. Зняли для того, щоб її по верхній планці естімейту викупило Міністерство культури Італії, аби робота залишилася в Італії. Композиція, створена художником в XV столітті, складається з двох зображень - “Ecce Homo” та “Покаяння Святого Ієроніма”. Лот був виставлений з оцінкою в $10–15 млн. Аукціоністи підкреслювали, що це єдиний із 40 творів художника, що дійшли до наших днів, і досі перебував у приватній колекції 🔹 зараз Британія ввела тимчасову заборону на вивезення з країни роботи Говарда Ходжкіна (1932–2017) "Місіс Ектон в Делі" (на фото), яку не знімали, а вже продали на (лондонському) аукціоні Bonhams за £1,7 млн. Таким чином британська влада хоче надати національним культурним інституціям шанс придбати цю знакову роботу за тією ж ціною, за якою вона пішла з молотка, і залишити її на батьківщиніУкраїнський Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

гадаю, наразі тема участі росіян на Венеційській бієнале себе вичерпала до травня, коли відкриється бієнале, нічого кардинально не зміниться, Росія представить там свій проєкт в тій чи іншій формі, — це моя суб'єктивна думка, хоча мені, звісно, хотілося б помилятися. Будуть ще листи, заяви, звернення від різних дієвців, причетних осіб і організацій (готується "спільний лист-протест" від інших національних учасників бієнале і ще один від українських культурних діячів-учасників платформи "Культура проти агресії"), але Венеційська бієнале, як організація, не винесе формального рішення про заборону російського проєкту, бо це суперечитиме їхньому статутуяк то кажуть, люди бідкаються, а італійський уряд розводить руками, мовляв, вони — проти такого рішення оргкомітету, але вдіяти нічого не можуть і загалом підтримують Україну (сьогодні уряд Італії оприлюднив офіційну заяву стосовно цієї ситуації)далі все могло, теоретично, розвиватися за двома сценаріями, перший — бойкот події, у якій беруть участь росіяни, другий — участь у такій події з бажанням якнайкраще представити Україну абсолютно очікувано і зрозуміло, що українська команда прийняла рішення йти за другим сценарієм, не бажаючи втрачати можливість бути присутніми на найбільшому міжнародному артмайданчику. Сьогодні співкураторка нашого павільйону Ксенія Малих сказала, що вона з колегами докладуть максимум зусиль, аби "якомога потужніше представити свій проєкт" (с)

у світлі нинішніх подій в Ірані, згадала і можу щиро порадити книгу Донни Штейн "The Empress and I: How an Ancient Empire Collected, Rejected and Rediscovered Modern Art" про те, як остання королева (імператриця) Ірану Фара (Діба) Пахлаві створювала Національний тегеранський музей сучасного мистецтва в 1970-х рр. (ми колись ще писали про цю книгу в #9 [естéт] газети)загалом про Фару (Дібу) Пахлаві є, як мінімум, книг 3-4, але книга Донни Штейн — не просто біографія королеви (та королівської родини), яка втратила престол внаслідок Ісламської революції 1978 року, а власне детальна історія про те, як жінка, яка свого часу стояла на чолі держави, вигадала й успішно реалізувала амбітний проєкт — створити музей сучасного мистецтва, збірка якого не поступалася б топовим європейським музеям Донна Штейн — екскураторка нью-йоркського MоMA вкінці 1970-х рр. стала радницею імператриці з мистецьких питань та допомагала їй зібрати колекцію картин та скульптур для нового Тегеранського музею. Музей відкрили 1977 року, у його експозиції були представлені роботи Ван Гога, Хокні, Ліхтенштейна, Раушенберґа, Джакометті, Дега, Ренуара, Гогена, Маґрітта, Пікассо, Воргола та багатьох інших митців. Але вже наступного, після відкриття музею, року в Ірані вибухнула революція, й музей, у задуманому Пахлаві форматі, припинив існування. На сьогодні колекція Тегеранського музею — найцінніша колекція сучасного мистецтва за межами Європи та США1978 року збірку перенесли до підземних сховків і вона, по суті, зникла з публічного поля. Лише на початку 2000-х невелику кількість робіт (які пройшли цензуру аятол) винесли з запасників для тимчасової "фондової виставки". Нині збірка й надалі схована у фондах. Втім, можливо, зараз зажевріла надія, що цьому "фондовому ув'язненню" може настати кінець Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

завтра Грецький Музей сучасного мистецтва в Салоніках (MOMus) презентує інсталяцію "Перемога над сонцем", натхненну однойменною оперою, художнім оформлення якої свого часу займався Казимир Малевич. Автори нового арт-об'єкта, який розмістили перед головним входом до музею, — Єлєна Губанова і Іван ГоворковГубанова і Говорков, російські митці, працюють у тандемі з 1990-го року. Після повномасштабного вторгнення Губанова і Говорков, хоч і гастролюють по США і Європі, але не припиняють виставлятися в Росії. От прямо зараз, наприклад, їхні роботи експонуються в Москві на виставці "Не/время" в галереї М2. Напевне, з лютого 2022 таке публічне (у форматі монументальної інсталяції) експонування роботи сучасних російських митців державною музейною інституцією в Європі — таки прецедентMOMus — інституція, яка спеціалізується на авангардному мистецтві Східної Європи (так-так, тому самому Russian Avant-Garde) і є хранителем однієї з найцінніших колекцій авангарду — Колекції Костакі. У них дуже давні й тісні зв'язки з Росією, які, за моїми спостереженнями, після початку повномасштабного вторгнення не припинилися і не послабилися, а просто трохи пішли в тінь. Про це я зокрема писала влітку 2024, коли вони повезли виставку “Утопія і авангард. Російське мистецтво з колекції Костакі” не аби-куди, а в Російський музей в Малазі (так-так, є такий музей, почитайте ось тут про нього)і ось паралельно з "Победой над солнцем" Губанової і Говоркова, в MOMus триває виставка — “Олекса Грищенко (1883-1977). Грецька пригода. Український авангардист у Греції” (співкураторка якої, до слова, була кураторкою тої самої "Утопії і авангарду..." в малазькому Російському музеї)у мене в цій ситуації змішані відчуття, бо наче і Грищенка показують, але й росіянам в експозиційному майданчику не відмовляютьсвого часу говорила не публічно з деякими колегами про те, що українським інституціям зараз пасувало б якось обережніше ставитися до вибору партнерів для спільних виставкових проєктів, це якраз було про MOMus, ще навіть до цієї інсталяціїУкраїнський Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

очільник Версаля Крістоф Лерібо призначений новим директором Луврувже на наступний день після відставки Лоранс де Кар з посади директорки Лувру, президент Франції Еммануель Макрон призначив на її місце Крістофа Лерібо, директора Версальського палацуКрістоф Лерібо — куратор, що спеціалізується на французькому малярстві XVIII-XIX століть, історик мистецтва. Він розпочав кар'єру 1990 року в паризькому історичному музеї Карнавале, де пропрацював 15 років. 2006 року Лерібо став куратором відділу графіки в Луврі, 2007-го очолив Національний музей Ежена Делакруа у Парижі, 2012 року став директором Малого палацу, де розміщено Музей образотворчого мистецтва, а у 2021-му його призначили очільником музею д’Орсе, змінивши на цій посаді Лоранс де Кар, яка пішла керувати Лувром. З 2024 року Крістоф Лерібо очолював Версальголовними завданнями на новому місці Лерібо визначив “покращення показників безпеки: будівлі, колекцій та працівників; повернення в колектив відчуття довіри та проведення інших необхідних реформ”також в межах французької музейної “кадрової шахівниці” Аннік Лемуан, яка була на посаді директорки Малого палацу, тепер призначена очільницею музеїв д’Орсе та Оранжері (ця посада залишалася вакантною після смерті Сільвена Аміка торік) Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

хто вже читав #11 [естéт] газети знає, що в Катарі якраз зараз відбувається прем'єра Art Basel Qatar. У випуску ми писали про концепт майбутнього першого ярмарку у Досі, його особливості і відмінності від європейського/американського/азійського форматів, а також про те, де "осідають" багато творів, які купуються для Катару а сьогодні розкажу вам трохи інформації з полів, так би мовити. Галереї вже діляться першими результатами Art Basel Qatar (хоча й дуже лаконічно). Зокрема найдорожчі роботи на ярмарку були представлені на стенді Hauser and Wirth, це - три твори Філіпа Гастона з цінами від $9,5 млн до $14 млн. Галерея повідомила, що як мінімум одне полотно вже заброньованедосі регіон Перської затоки був відомий кількома великим колекціонерами (переважно пов'язаними з королівськими династіями), наприклад, правляча родина Катару Аль Тані впродовж останніх 20 років активно наповнює фонди своїх державних артінституцій першокласним bluechip (і часом redchip) мистецтвом. Найактивніше цим займається Шейха Аль-Маясса бінт Хамад бін Халіфа Аль Тані, голова Катарського музейного відомства (QM). На Art Basel Qatar її присутність важко було не помітити, галеристи чекали її візиту на своїх стендах більше, ніж візиту Анжеліни Джолі 🤭 кажуть, що учасники ярмарку, роботами яких зацікавилася Шейха, отримували просто білий папірець. Офіційні результати продажів ще не оголошували, але "білих папірців" було дуже багато. Ці роботи, ймовірно, поповнять збірку катарського Музею сучасного мистецтва Art Mill відкриття якого планують на 2030. З цікавого — регіональні покупці, ймовірно, притримували свої пропозиції галереям доти, доки Шейха не зробить свій вибір, з поваги до королівської родиницього разу дилери могли виставляти на своїх стендах лише роботи одного художника, але у кімнатах для приватного перегляду вони могли пропонувати все, що хотіли. Так, не на загал була представлена картина Пабло Пікассо ($42 млн), рідкісна робота Анрі Руссо від галереї Acquavella та скульптура гарбуза Яйої Кусами від галереї Victoria Miro. Про продажі у "приватних кімнатах" наразі не повідомляєтьсяPolitico пише, що керівництво Катару готове серйозно вкладатися у розвиток сучасного мистецтва та культури. Мовляв, зараз держава витрачає на закупівлю творів мистецтва приб. $1 млрд на рік, а запуск Art Basel Qatar свідчить про те, що Катар робить серйозну ставку на нарощення так званої soft powerУкраїнський Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

що на обкладинці #11 [естéт] газети?▪️ коротка відповідь: фрагмент роботи Андрія Ментуха “Образ LIV” (“Образ 54”)▪️ відповідь, яка розкаже трохи більше: український маляр Андрій Ментух відійшов у засвіти у червні 2025 року. Йому було 96 років. Його історія життя, можливо, колись когось надихне на пригодницький артроман, а поки у нас є особливий матеріал in memoriam про мистця від проф. Ореста Голубця"...пам'ятаю момент знайомства з ним, дивне відчуття – такої людини я ще не зустрічав. В його характері поєднувалися діаметрально протилежні компоненти: доброта і щирість з принциповістю, безкомпромісністю та навіть якоюсь жорсткістю у спілкуванні; зворушлива любов до рідної землі – з відкритою ненавистю до ворогів України насамперед до всього, що пов'язане з "радянською імперією" та Росією; безмежне захоплення образотворчим дослідженням людської істоти – зі зневірою у всевишніх силах, бо чому ж вони не здатні зупинити очевидне зло (іноді, жартома, він називав себе "греко-католицьким атеїстом"). Його погляд пронизував і нагадував сканер, від якого важко було щось приховати. Все назване було, напевно, набутим, в результаті неймовірно важких життєвих випробувань, тривалого перебування, без перебільшень і метафор, на межі життя і смерті" Андрій Ментух не давав назви своїм роботам, більшість творів просто пронумеровані та названі "образами", як, наприклад, "Образ 54" на обкладинці цього номера📌 примірник можна замовити на сайті [естéт] газети — тутУкраїнський Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️instagram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

"Галицький птах з американською ознакою": 27 січня 1915 народився Яків ГніздовськийГніздовський — один із найвідоміших у світі українських митців ХХ століття. Його шлях до мистецьких вершин пролягав через Львів (навчання у духовній семінарії та участь в АНУМ), Варшаву та Загреб (навчання в Академіях мистецтв), Париж, Мюнхен (жив у таборі для переміщених осіб). 1950 року перебрався до Нью-Йорку та осів у Бронксікажуть, що роботи Гніздовського “Зимовий пейзаж” й “Соняшник” свого часу купила Жаклін Кеннеді та подарувала своєму чоловікові, й ці гравюри прикрашали овальний кабінет Кеннеді в часи його президентства (роботи Гніздовського, справді, є у мистецькій колекції Білого Дому, втім фотофіксації його графіки саме в Овальному кабінеті наразі не знайдено). Нині твори митця є у приватних колекціях Нельсона Рокфеллера, фундації Вудворда, Конгресовій бібліотеці, Бостонському та Філадельфійському музеях. В 1960-70-х рр. графіка Гніздовського активно експонувалася на виставках в Азії та СРСР. Наприклад, восени 1975-го відбулася його персональна виставка в Токіо, серед гостей був син японського імператора Хірохіто, а усі роботи викупила велика місцева галерея “Йосейдо”земний шлях Якова Гніздовського завершився в Нью-Йорку 1985 року. Похований митець на Личаківському цвинтарі у Львовіна фото:▪️ 5-річний Яків Гніздовський в рідному селі Пилипче на Тернопільщині;▪️ Яків Гніздовський в нетрях паризького chinatown (1950-60-ті рр.);▪️ зі своєю нареченою, Ріом, Франція;▪️ Гніздовський (сидить другий зліва) біля могили Івана Франка на львівському Личаківському цвинтарі, цікаво, що на цій світлині погляд молодого митця спрямований туди, де у майбутньому буде його місце спочинкуУкраїнський Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️instagram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

#анонсу грудні на великій виставці "Наше Різдво" в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького все було добре, крім... ажіотажу тепер він вже спав, все можна роздивитися у комфортному темпі, пофотографувати(ся), надихнутися і просто естетично провести часкрім усього цього, "Наше Різдво" має доволі насичену нетривіальну паралельну програму (про колядників з Криворівні я вже тут Вам анонсувала колись). Сьогодні ввечері у них бароковий вертеп«Зоря благодатна» – автентичне різдвяне дійство, створене за мотивами українського театрального мистецтва XVII–XIX століть. В основі вистави – записи знаного етнографа Миколи Маркевича староукраїнською мовою, що переносять глядачів у часи спудеїв Києво-Могилянської академії.Дерев’яний будиночок-сцена, лялькові персонажі, багатоголосні співи та тонкий гумор відтворюють живу традицію вертепу. 🗓️Коли? 17 січня о 18:00🏛️Де? НМЛ ім. Андрея Шептицького (просп. Свободи, 20)🎭Показ благодійний за донат – від 100 гривеньа завтра буде кураторська екскурсія на 15:00Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️instagram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

у світлі нинішніх подій в Ірані, згадала і можу щиро порадити книгу Донни Штейн "The Empress and I: How an Ancient Empire Collected, Rejected and Rediscovered Modern Art" про те, як остання королева (імператриця) Ірану Фара (Діба) Пахлаві створювала Національний тегеранський музей сучасного мистецтва в 1970-х рр. (ми колись ще писали про цю книгу в #9 [естéт] газети)загалом про Фару (Дібу) Пахлаві є, як мінімум, книг 3-4, але книга Донни Штейн — не просто біографія королеви (та королівської родини), яка втратила престол внаслідок Ісламської революції 1978 року, а власне детальна історія про те, як жінка, яка свого часу стояла на чолі держави, вигадала й успішно реалізувала амбітний проєкт — створити музей сучасного мистецтва, збірка якого не поступалася б топовим європейським музеям Донна Штейн — екскураторка нью-йоркського MоMA вкінці 1970-х рр. стала радницею імператриці з мистецьких питань та допомагала їй зібрати колекцію картин та скульптур для нового Тегеранського музею. Музей відкрили 1977 року, у його експозиції були представлені роботи Ван Гога, Хокні, Ліхтенштейна, Раушенберґа, Джакометті, Дега, Ренуара, Гогена, Маґрітта, Пікассо, Воргола та багатьох інших митців. Але вже наступного, після відкриття музею, року в Ірані вибухнула революція, й музей, у задуманому Пахлаві форматі, припинив існування. На сьогодні колекція Тегеранського музею — найцінніша колекція сучасного мистецтва за межами Європи та США1978 року збірку перенесли до підземних сховків і вона, по суті, зникла з публічного поля. Лише на початку 2000-х невелику кількість робіт (які пройшли цензуру аятол) винесли з запасників для тимчасової "фондової виставки". Нині збірка й надалі схована у фондах. Втім, можливо, зараз зажевріла надія, що цьому "фондовому ув'язненню" може настати кінець Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета