TGLIST.COM.UA
Джерело
спогади | я знов думаю про тебе,не можу забути твоїх рук цією любов’ю погублю се...
спогади
@btwihassliebe
373 Охват/переглядів
2025-07-04 21:59
Повідомлення №4566
я знов думаю про тебе,не можу забути твоїх рук цією любов’ю погублю себе скільки буде ще розлук?у серці знову порожньотвої парфуми забили голову,ехом голос звучить солодкоа до біса, я вірші писати не вмію, закінчити не зможу. ти дивуєшся, чому я такий веселий, а я шокований, що досі не розридався перед тобою. ще одна маска, ще одна особистість та людина, не хвилюйся, я покажу тобі ще вісім інших. гублю справжнього себе, а скоріше свої щирі та відверті почуття та думки. куди подівся той самий романтик з 2021, якого ти цінувала найбільше з людей, він зник, а скоріше я сам його вбив. куди подівся твій найкращий друг, що вислухати проблему та дати рішення міг, що завжди знаходив час для тебе, коли розумів, що будуть його чекати три безсонні ночі. я теж його поховав на кладовищі масок, особистостей, фальшивих почуттів та емоцій. дай мені відчути тепло. тепло твоєї посмішки, заради якого я буду боротися зі світом та власними думками. допоможи. я теж хочу бути з тобою щирим. сотні незакінчених ідей та думок, вибач, я людина і боюсь осуджень. лякає голос, що дає фальшиві надії, лякає стук серця, коли дивлюсь твою нову фотку. найромантичніший з усіх чи ще один авантюрист? дізнайся мене краще, я прошу. найвеселіший від усіх чи знову ком у горлі проковтну? я боюсь відкритись, щоб не втратити тебе назавжди. дим у кімнаті, одежа смердить слабкістю та болем. попіл на твоїй спідниці і ми розділимо з тобою день, а може й ціле життя. я закоханий у твою щиру посмішку та дідько, ти навіть не здогадуєшся, що я пишу ці слова тобі, а ти їх прочитаєш і подумаєш: «…», - я не знаю, що у твоїй голові.вибач, мамо, я точно не найкращий син, але я роблю все можливе, щоб хоч трохи полегшити твій стан та потроху прибрати переживання за моє життя. вибач, що все частіше здаюся сумним і мій пониклий погляд в пустоту додає переживань. цілі та мрії розмиваються і я звернув з дороги під назвою «життя», щоб пройти шлях терен і страждань, щоб насолодитися заходом сонця та світанком, щоб краще зрозуміти це життя через біль та сльози доки мені 18. я чудово розумію, що треба робити для досягнення мрій і продовжую, не дивлячись на те, що твориться всередині мене. на останок хочу сказати, що ненавиджу людей настільки сильно, як і кохаю їх. такі прикольні створіння, що рял між коханням та ненавистю два кроки. чому два? для мене існує нейтралітет, коли ти не можеш бути впевненим у чомусь на всі сто. стільки прекрасного у кожного в душі, які у кожного гарні очі, які неймовірні мрії та бажання у кожного з них у серцях, але ненависті ще більше, мабуть.