Стан багатоцільових атомних підводних човнів Королівського Флоту — усі субмарини біля причалу. Частина 2Криза докової інфраструктуриДо завершення масштабної модернізації доку №10 у Девонпорті, яка очікується не раніше 2027 року, Велика Британія матиме лише три об'єкти з ліцензією на роботи з атомними підводними човнами:суднопідіймальний комплекс у Фаслейні;сухий док №9 у Девонпорті;сухий док №15 у Девонпорті.Наразі док №9 зайнятий стратегічним ракетоносцем HMS Victorious, який проходить багаторічний цикл глибокого ремонту (Deep Maintenance Period, DMP).Док №15 щойно звільнив HMS Audacious.Док №14 готують для вивантаження ядерного палива та подальшої утилізації списаних атомних підводних човнів — проєкту, який триватиме десятиліттями.Заходи з виправлення ситуаціїДля вирішення проблем реалізуються три основні програми:SWIF (Submarine Waterfront Infrastructure Future) — реконструкція доку №10 у Девонпорті для обслуговування човнів класів Dreadnought, Astute та майбутніх SSN-AUKUS.EUSTON — придбання плавучих доків для бази у Фаслейні.SMRP (Submarine Maintenance Recovery Plan) — програма відновлення ефективності системи технічного обслуговування підводного флоту, запущена у січні.Стратегічні наслідкиЗ оперативної та стратегічної точки зору нинішній стан багатоцільових атомних підводних сил Великої Британії є вкрай тривожним.Протягом останніх п'яти років готовність флоту SSN суттєво погіршилася. Найпотужніші неядерні засоби стримування Великої Британії, вартість яких обчислюється мільярдами фунтів стерлінгів, фактично простоюють біля причалів у той час, коли активність російських підводних сил зростає.Підводні човни класу Astute повинні:▪️прикривати стратегічні ракетоносці класу Vanguard під час виходу та повернення з бойового патрулювання;▪️забезпечувати розвідку;▪️виконувати завдання боротьби з надводними та підводними силами противника;▪️завдавати ударів крилатими ракетами Tomahawk по наземних цілях.Через дефіцит боєготових субмарин зобов'язання Великої Британії в рамках AUKUS опиняються під питанням, а союзники можуть сумніватися в надійності британських військово-морських спроможностей.Крім того, авіаносна ударна група Королівського Флоту змушена діяти без одного з ключових елементів захисту та проєкції сили. Фактично жодна британська платформа наразі не може забезпечити оперативне застосування крилатих ракет Tomahawk.Проблема особового складуНавіть після вирішення інфраструктурних проблем залишатиметься кадрове питання.Підводники не можуть повноцінно тренуватися та накопичувати практичний досвід без регулярних виходів у море. Поки екіпажі стратегічних ракетоносців здійснюють надмірно тривалі патрулювання, екіпажі багатоцільових субмарин змушені проводити час на тренажерах у Фаслейні або нести чергування біля причалу.Брак морської практики негативно впливає на моральний стан особового складу. Підводні сили, які тривалий час вважалися одними з найкращих у світі, не можуть підтримувати високий рівень майстерності без регулярної експлуатації.Особливу стурбованість викликає майбутня підготовка командирів підводних човнів. Через нестачу бойових походів офіцери не отримують необхідного досвіду для просування по службі. Навіть знамениті курси підготовки командирів підводних човнів «Perisher» дедалі більше залежать від участі іноземних субмарин, які також компенсують багато прогалин, що виникли через обмежену присутність британських човнів у морі.British Armed Forces