Сіра зона — майбутнє війни через ефект дронівВидання: Financial Times Автор: #Ерік Шмідт (колишній генеральний директор Google, голова Special Competitive Studies Project та інвестор у технології дронів).🔵Майже через чотири роки після повномасштабного вторгнення росії – Україна переживає сувору зиму з температурами нижче мінус 24°C. Українські військові проводять до 40 днів на передових позиціях без тепла, тоді як сотні тисяч цивільних залишаються без електрики. Водночас повсюдне покриття дронами означає, що майже будь-який рух на полі бою виявляється і знищується, що і зумовлює створення «сірої зони».🔵Через це в тому числі російське просування залишається мінімальним: у 2025 році захоплено менш ніж 1% території України. Наступ ведеться малими диверсійними групами, які рухаються пішки або на мотоциклах через ліси. Імовірність загинути від дрона під час просування, приблизно один до трьох. Попри це, росія продовжує тиснути, тоді як Україна оцінює щомісячні втрати противника в 30–35 тисяч убитими й тяжко пораненими. Терпимість Кремля до таких втрат підриває стратегію виснаження — ознак точки зламу поки немає.🔵Росія адаптується до нової війни. Тактика підрозділу «Рубікон», зокрема використання оптоволоконних дронів, нечутливих до глушіння, вже адаптувалася на фронті. Розробляються реактивні Шахіди, швидші та складніші для перехоплення. У 2026 році Москва планує застосовувати понад 1 000 шахідів щодня, щоб виснажити Україну.🔵У відповідь Україна розбудовує системи розвідки, спостереження та ураження (ISR), радарну мережу й рішення на базі штучного інтелекту для інтеграції та аналізу даних про поле бою. Це створює основу для нового етапу війни, а саме масового застосування дистанційно керованих і дедалі більш автономних роїв дронів.🔵«Сіра зона» розширюється, оскільки обидві сторони відводять дорогоцінний особовий склад все глибше, а нові покоління дронів збільшують дальність і летальність завдяки кращим батареям, модулям та аеродинаміці. Автоматизація дозволяє операторам діяти поза межами прямої небезпеки; у 2026 році Україна планує ще далі відсунути пілотів від лінії фронту.🔵Майбутні війни визначатимуться безпілотними системами. Поєднання супутникового зв’язку, дешевих мереж і точного GPS-наведення означає, що ключовим стане бій дрон проти дрона. Недорогі платформи діятимуть як єдина система, нестимуть ракети класу «повітря–повітря» й поступово замінюватимуть частину функцій винищувачів.🔵Після здобуття переваги в повітрі просування здійснюватимуть безпілотні наземні й морські платформи, що нестимуть більший корисний вантаж і розширюватимуть роботизовану «зону ураження». Лише після хвиль машин рухатимуться люди. У перспективі можлива «стіна дронів» уздовж кордону — постійний автоматизований бар’єр, доповнений масовим розгортанням балістичних і крилатих ракет, що підтримуватиме стратегічний паритет.І як зазначає автор:Захід поки не готовий до такої війни, адже наявні запаси швидко виснажуються, а здатність швидко нарощувати виробництво залишається недостатньою. Панування в автономних системах і масштаб їх виробництва визначатимуть результат майбутніх конфліктів.
___Все правильно пане Шмідт, саме масштаб та якість виробництва про які я писав вчора зможуть створити і кілзону, і сіряк, і частково зупинити бійню на ЛБЗ. Але це не про найближче майбутнє і однозначно правильно – не про готовність Європи, що ми побачили в матеріалі WSJ.
🔥Ітого, з 2022 року - понад десяток високопоставлених військових рф, ліквідованих або усунутих унаслідок дій українських спецслужб і пов’язаних операцій Сил Оборони України.Уявіть, скільки таких нижче рангом.За відкритими даними:🔥2022Андрей Суховецкий - генерал-майор, ліквідований у Чернігівській областіОлег Митяев - генерал-майор, здох у бою за МаріупольВладимир Фролов - генерал-майорАндрей Симонов - генералКанамат Боташев - генерал-майор ВПС, ліквідований у 2023 роціРоман Кутузов - генерал-лейтенант, здох у боях на сході України🔥2023Сергей Горячев - генерал (за даними розслідувань)Олег Цоков - генерал-лейтенант, здох в УкраїніВладимир Завадский - генерал-майор, ліквідований у Харківській областіДмитрий Ульянов - генерал, здох у 2023 році🔥2024Игорь Кириллов - генерал-лейтенант, начальник військ РХБЗ, ліквідований вибухом у Москві (17 грудня)Павел Клименко - генерал-майор, ліквідований у Донецькій області (7 листопада)🔥2025Фаниль Сарваров - генерал-лейтенант, ліквідований у Москві внаслідок вибуху автомобіля (22 грудня)Михаил Гудков - генерал-майор, заступник командувача ВМФ РФ, убитий ударом по командному пункту у Курській області.Ярослав Москалик - генерал-лейтенант, підрив автомобіля у Москві.🔥2026Владимир Алексеев - генерал-лейтенант, тимчасово 300.
Після війни злість на ТЦК нікуди не дінеться. Вона залишиться в пам'яті людей як особистий досвід: страх, приниження, відчуття, що з тобою говорили не як з людиною. Війна велика і складна, держава далеко, а ТЦК були поруч — у дворі, на роботі, в метро. Це і буде головним джерелом емоцій.Політики швидко зрозуміють, що на цій злості можна заробляти підтримку. Будуть говорити: «Ми за армію, ми поважаємо військових, але ТЦК — це зло». Це зручно, тому що не треба пояснювати складні речі про війну, рішення влади і відповідальність еліт. Простіше сказати: винна система, а її обличчя — ТЦК.ТЦК стануть універсальним винуватцем. За те, що люди виїхали. За те, що зламалися життя і кар'єри. За те, що ветеранів погано підтримують. За те, що суспільство втомлене і зле. Це буде безпечна мішень: можна бити, не ризикуючи посваритися ні з армією, ні з патріотами.Особливо жорстко це буде гратися на темі ветеранів. Будь-який скандал навколо виплат, пільг або допомоги будуть пов'язувати з минулим: «Вас спочатку загнали силою, а потім кинули». Такі слова добре заходять, навіть якщо вони спрощують реальність до примітиву.Проблема в тому, що така риторика б'є не тільки по ТЦК, а по самій ідеї, що держава має право захищатися і вимагати участі від громадян. Сьогодні це лайки і голоси, а завтра — небажання служити, резерв, який не працює, і нові проблеми з безпекою.Найцинічніший момент у тому, що ті самі політики, які голосніше за всіх лаятимуть ТЦК, першими ж захочуть жорстких заходів, якщо знову стане небезпечно. Просто назвуть це по-іншому. А суть залишиться тією самою.Для тих ТЦКшникам, хто думає. Якщо такі там є, звичайно.
За наявною інформацією, на напрямку Павлоград — Покровськ — Дмитрівка суттєво зріс рівень небезпеки для цивільного транспорту та волонтерських екіпажів.На дорогах що ведуть до Павлограда фіксується активне застосування ударних безпілотників типу «Ланцет». Удари наносяться по рухомих цілях.У районах населених пунктів Богуслав та Миколаївка зафіксовано використання БпЛА типу «Молнія», які здійснюють удари безпосередньо по автомобілях.Противник веде активний моніторинг дорожньої обстановки та контролює трасу на ділянці від Покровська до Дмитрівки. Через підвищену загрозу рух на цьому напрямку є вкрай небезпечним.За вчорашній день на вказаній ділянці було пошкоджено понад 10 цивільних автомобілів.З огляду на ситуацію, цивільному населенню та волонтерам наполегливо рекомендується тимчасово утриматися від пересування трасою Покровськ — Дмитрівка та за можливості використовувати альтернативні маршрути.Поширення цієї інформації є важливим для зменшення кількості постраждалих та запобігання новим втратам серед цивільних осіб.
Сирський зустрівся з представниками медіа. Головне: ℹ️Ситуація на фронті💬Ситуація складна, але контрольована: активні бойові дії тривають на Покровському, Добропільському, Лиманському та Новопавлівському напрямках.💬За останній час Сили оборони України мають певні успіхи.💬Активний фронт має протяжність майже 1250 км. За рік ця лінія збільшилася приблизно на 200 км. Крім того, в нас ще є 2400 км, де не ведуться бойові дії, але там також повинні бути наші війська.💬Ворог застосовує приблизно вдвічі більше артилерійських снарядів, але ЗСУ компенсує це точністю ударів і розвідкою.💬Росіяни змінили тактику: використовують малі штурмові групи з 4-6 військовослужбовців для проникнення вглиб території.💬Територія, яка була звільнена, на сьогодні становить 168 кв. км, зачищено від диверсійних груп - близько 182 кв. км. Загалом приблизно 360 квадратних кілометрів станом на сьогодні були звільнені та зачищені від ворога і цей процес продовжується.💬Після успішних дій ЗСУ на Добропільському напрямку ворог відмовився від свого наступу на Новопавлівському напрямку та перекинув на Добропільський напрямок морську піхоту. 💬Щодня Сили оборони на Добропільському напрямку знищують по 200 і більше військовослужбовців ворога. ℹ️Створення штурмових військ💬Штурмові підрозділи стають одним з ключових елементів підвищення наступального потенціалу, що забезпечить адаптацію до сучасних викликів війни. 💬Кожен комбриг або командир корпусу просить на допомогу штурмові підрозділи, особливо там, де дійсно відбуваються активні бойові дії. 💬Штурмові війська показали високу ефективність, мають власні традиції, багато командирів - Герої України.ℹ️Програма DeepStrike💬За неповні два місяці уражено 85 важливих об'єктів на території ворога. З них 33 - воєнні цілі: бази, склади, арсенали, аеродроми, авіація на стоянках. Ще 52 - це об'єкти воєнно-промислового комплексу.💬Можливості воєнно-промислового комплексу противника істотно знижено - і ми бачимо це на полі бою. ℹ️Захист міст і енергетики💬Створюються новий рід військ у наших Повітряних силах - це безпілотні системи протиповітряної оборони. 💬Нарощуємо кількість наших бойових гелікоптерів, які також показують високу ефективність у боротьбі з дронами. В залежності від погоди, наші вертольоти інколи збивають до 40% дронів на своїх ділянках. ℹ️Майбутнє армії💬Концепція реформування і реорганізації ЗСУ в умовах війни передбачає перехід на корпусну систему.
Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроєкт №13260 — він повертає повну кримінальну відповідальність за самовільне залишення частини (СЗЧ).Тепер скасовується частина 5 статті 401 КК: якщо військовослужбовець вперше залишив частину, добровільно повернувся і отримав дозвіл командира — це більше не звільняє від кримінальної відповідальності. Суд не зможе застосувати пом’якшувальні норми. Після набуття чинності закону всі випадки СЗЧ та дезертирства розглядатимуться як кримінальний злочин — аж до 5–10 років позбавлення волі.До моменту набуття чинності зберігається старий порядок: ті, хто залишив частину до 30 серпня 2025 року і повернувся через клопотання або згоду командира, ще можуть уникнути покарання. Далі — тільки суд.Головна мета змін — посилити дисципліну й відповідальність у армії під час війни, але в суспільстві вже обговорюють ризики та наслідки для мотивації військових.Плюси нового закону • Зміцнюється дисципліна та єдині стандарти служби у військових умовах — зникають "лазівки" для ухилення від відповідальності. • Закон стимулює повернення на службу вчасно, попереджає масове дезертирство. • Командири отримують чітке юридичне підґрунтя для підтримки боєздатності підрозділів і управління особовим складом.Мінуси й ризики • Жорсткість формулювань може демотивувати окремих військових, особливо у випадках морального виснаження чи стресу на фронті. • Відсутній облік складних життєвих обставин та психологічних проблем, які часто призводять до першого СЗЧ, це особливо актуально для новобранців. • Є ризик різкого збільшення кількості кримінальних справ, перевантаження судів і напруги серед військового колективу.
«Випробування війною»Структурна реформа дала силу новим корпусам, але справжнє випробування настало влітку 2024 року — під час харківської наступальної операції та Курської операції.Особливо запам’яталася Курська: десантники діяли на головному напрямку удару. Дрони розвідували шлях, артилерія руйнувала опір, бронетехніка підтримувала просування. Це вже не були хаотичні штурми 2022-го — це була скоординована операція, де всі елементи працювали як механізм.Результатом стало визнання: ДШВ навчилися воювати як корпуси нового покоління. Але разом із успіхами спливли слабкі місця:логістика часто не встигає за темпами наступу;кадрові втрати серед офіцерів залишаються глибокими;виникла чітка залежність від західних поставок і технологій.Сьогодні ДШВ — це сила, що тримає удар. Їхні переваги — висока мобільність, бронетехніка, артилерія, кількість дронів. Проте слабкі сторони — брак підготовлених командирів, демографічні втрати, технологічна залежність — кидають виклик їхній стійкості.За три роки ДШВ пройшли шлях, який інші армії проходять десятиліттями. Але головне питання — чи вистачить у них сил зберегти боєздатність під час тривалої війни, чи їхня ефективність зникне, якщо ресурси вичерпаються?Саме тут знаходиться майбутнє ДШВ: як дієвої ударної сили, або лише міфу, що живе довше, ніж реальність на фронті.
«Від крилатої піхоти до корпусів»Лютий 2022-го показав: ДШВ України успадкували радянську модель, яка в умовах нової війни виявилася непридатною. Бригади десантників були «пожежною командою» — їх кидали туди, де фронт уже руйнувався: Київ, Миколаїв, Донбас. Завдання були непропорційні можливостям, втрати — величезні. У ті місяці стало зрозуміло: без структурної реформи ДШВ приречені.Протягом 2022 року ДШВ почали шукати нові форми застосування. Одним із перших яскравих епізодів стала Харківська наступальна операція у вересні. Тоді мобільні рейдові групи десантників глибоко проникали в тил противника, перерізали комунікації, блокували колони, що відходили. Ці дії дезорганізували російську оборону й прискорили обвал усього харківського фронту. По суті, саме тоді ДШВ вперше проявили себе як інструмент не лише оборони, а й наступу, де швидкість і мобільність відіграли вирішальну роль.2022–2023 роки стали часом «латання дір». Бригади намагалися інтегрувати дрони, бронетехніку, західну артилерію, але все це робилося фрагментарно. Кожен командир вирішував по-своєму, єдиної системи не існувало.Перелом настав у січні 2024 року, коли був створений 7-й корпус ДШВ. Вперше десантники отримали повноцінне оперативне об’єднання з власною артилерією, бронею, логістикою та управлінням. Це був крок, який перетворив їх із легкої піхоти на самостійний інструмент наступу.У 2025 році створення 8-го корпусу ДШВ закріпило новий статус. Тепер ДШВ — це не просто елітні штурмові частини, а армія в армії, з власним рівнем оперативного планування та незалежною роллю в загальних планах Генштабу.Разом із цим змінився і набір озброєння. Від старих БТР і БМД перейшли до техніки західного зразка: Bradley, Marder, Stryker. Корпуси отримали сучасні артсистеми — Caesar, Krab, PzH 2000. Але головним символом змін стали дрони. Розвідка, коригування вогню, FPV-удари, нічні атаки — все це стало невід’ємною частиною тактики.Таким чином, до 2025 року ДШВ перетворилися з «крилатої піхоти» на важкі мобільні корпуси, де броня, артилерія й дрони поєднані в єдиний ударний комплекс.Продовження буде
Місто над містом.Внизу - місто. Напівмертве, розвалене, без скла і без тиші. Місто, яке чіпляється за останні вулиці й підступи, щоб хоч трохи відтягнути час.А над ним - інше місто. Летюче.Поки на землі штурмують квартал за кварталом, у небі йде своя війна. Там, вище за Шевченка, над дорогами від Новодмитрівки та Миколаївки, у повітрі тісно, як на базарі.FPV, репи, ловці, скидуни, ретранслятори. Українські, російські, армійські, волонтерські, магазинні, кустарні. Кожен із завданням. Кожен комусь заважає.Один намагається дістатися до пікапа з БК. Другий тримає приціл на під'їзд. Третій помирає від РЕБа. Четвертий - повертається порожнім, як привид.Іноді вони стикаються, просто в повітрі. Іноді - спостерігають один за одним, ніби в шаховій партії.Іноді - вся ця повітряна каша зависає просто над лінією, і здається, що небо гуде наче старий трансформатор.І все це - просто над головою. А на землі, тим часом, іде робота. Повільно, з м'ясом, з безперервним підживленням піхоти, яку не шкодують.Ми тримаємо логістику на крихітній артерії від Костянтинівки. Підвезення під обстрілами, артилерія в кущах, вогневий контроль росіян над нашими дорогами - не в першій, усе, як завжди.Гарнізон внизу ще дихає. Але якщо нам перетиснути другу артерію - дихати ми перестанемо.Це не питання героїзму. Це питання логістики.Але навіть у такій м'ясорубці, найстрашніше - не міна, не дрон, не «Ланцет».Найстрашніше - тиша, яка приходить на хвилину. Бо якщо в небі немає дзижчання, значить, вони щось задумали.Небо над містом більше не мирне.Небо - це тепер теж місто. Тільки без вулиць. І практично без шансів на виживання.«Корнет» із Ч.Я.
Закінченню боїв і загиблим між Вовчею та Мокрими Ялами присвячуєтьсяЛейтенант звав цю місцевість Месопотамією. Казав - між двох річок, значить Межиріччя. Вовча ліворуч, Мокра Яла праворуч, а посередині - багнюка, кров і села із зоряними іменами. Останнє особливо. Пішли з неї вранці. Тихо пішли, без команди, без криків, без останньої гранати в зубах. Просто зняли прапор, зняли розтяжки, що змогли, і пішли. Як іде вода. Або як скисає молоко - непомітно. За три тижні вони потіснили нас так, що довелося йти поспіхом.Лейтенант раніше показував нам на планшеті, де колись стояли міста шумерів. Втикав пальцем: "Ось тут був Ур. А це - Лагаш. А ми зараз - у центрі цивілізації". Усі сміялися. У нього на розвантаженні висів жетон з Іраку. "Був уже в одній Месопотамії", - казав. "Тепер ось - в українській". Нам подобалося.На краю посадки лежав кинутий наші «очі». Ми ховали його в кущі, щоб не дістався ворогові, хоча було вже все одно - він більше не літає. Я згадав, як його перший раз запустили в той бік - туди, де тепер знову вони. Він гудів, як джміль, потім зник за лінією дерев. А за хвилину на екрані було видно: будинок, спалах, уламки. Тоді раділи. Тепер дивилися в той самий бік і мовчали.Сонце піднімалося швидко. Межиріччя в ранковому світлі виглядало як стара картина - плоске, випалене, з відблисками на висохлих калюжах. Під ногами хлюпала річка. Десь поруч гавкав бродячий собака. Усе виглядало так, ніби тут не було війни. Але коли повернеш голову, одразу бачиш: чорний слід від вибуху, окопи, гільзи, чиясь каска на бруствері.Один із наших, Слава, усе жартував: «А он за тим кущем на мене дружина чекає, з голубцями і пивом». Він ішов останнім і говорив із порожніми окопами. "До побачення, Месопотамія. Я до вас ще повернуся, як Саргон із заслання". Ми іржали, хоча ніхто не знав, хто такий Саргон. Може, він сам вигадав. Головне - іржали.На краю посадки, перед виходом, ми стояли хвилину. Просто стояли. Без молитов. Без гімну. Без кіношних фраз. Просто стояли, як стоять мужики, коли закінчується зміна, але додому йти нікуди.А потім розвернулися й пішли. Позаду залишилася земля між двох річок. Там знову буде війна. А ми - далі. До наступної Месопотамії.
TGLIST.COM.UA
2024-07-14