BRD24 - Бердянськ 24

‼️‼️‼️ШУКАЄМО СВІДКІВ ВБИВСТВА‼️‼️‼️ Просимо Вашої допомоги у встановленні обставин умисного вбивства представниками збройних сил російської федерації, цивільних громадян України – Тарасенко Сергія Анатолійовича, 19 серпня 1984 року народження, мешканця села Борисівка Приморської ОТГ Бердянського району та Зайцева Валерія Стефановича, 06 вересня 1977 року народження, мешканця села Партизани Приморської ОТГ Бердянського району. Тіла загиблих були виявленні 02 березня 2022 року в автомобілі ЗАЗ «Славута» реєстраційний номер АР 3643 ВХ, належному Тарасенко С.А. на узбіччі по вулиці Мелітопольське шосе у м. Приморськ неподалік від автозаправної станції "ЗАПОРІЖНАФТОПРОДУКТ» з вогнепальними пораненнями тулуба та голови. Якщо Вам відома інформація про військових збройних формувань рф, які вчинили зазначений злочин та інші насильницькі злочини на тимчасово окупованій території Запорізької області - повідомте про це, будь-яка інформація ВАЖЛИВА. Повідомити всю відому Вам інформацію можна за телефоном - +380969267562, або відписати в коментарі і з вами зв’яжеться слідчий.

🇺🇦 Подавайте заяву про вимушений виїзд за межі України в ДіїУ Дії з’явилась нова категорія A1.2 «Вимушене переміщення за межі України». Якщо ви були змушені виїхати після 24 лютого 2022 року або не змогли повернутися додому через російську агресію, подавайте заяву про компенсацію за фактом вимушеного переміщення за кордон. Подати заяву можуть повнолітні громадяни України. Батьки можуть зробити це від імені дитини. Для підписання потрібен Дія.Підпис або КЕП. Якщо ви вже подавали заяву про внутрішнє переміщення в категорії A1.1, це не заважає подати заяву і в категорії A1.2.Як подати заяву:1️⃣ Авторизуйтесь на порталі Дія2️⃣ Оберіть категорію A1.2 «Вимушене переміщення за межі України»3️⃣ Заповніть інформацію про обставини виїзду4️⃣ Додайте підтвердження за наявності5️⃣ Підпишіть заяву Дія.Підписом або КЕППід час заповнення надайте інформацію про події, що змусили вас виїхати, про перетин кордону або щодо неможливості повернення, інформацію про прихисток, а також інше громадянство за наявності. Додайте все, що допоможе повніше зафіксувати вашу історію.📲 Подавайте заяву в Дії, кожен зафіксований факт — це доказ, який бачить світ.Більше інформації про міжнародний Реєстр збитків та категорії заяв можна знайти на сайті Реєстру.Послугу в Дії реалізують Міністерство цифрової трансформації України та Міністерство юстиції України. Розвиток сервісу здійснюється в межах проєкту «Цифровізація для зростання, доброчесності та прозорості» (UK DIGIT), що виконується Фондом Євразія та фінансується UK Dev, та швейцарсько-української Програми EGAP. Партнер проєкту UK DIGIT та виконавець програми EGAP — Фонд Східна Європа.

ВСЕ, ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ДЕРЖАВНУ ПРОГРАМУ ДЛЯ АБІТУРІЄНТІВ З ТОТ «ЗИМОВИЙ ВСТУП»Ініціатива президента України Bring Kids Back є відповіддю на масові депортації та викрадення українських дітей. Програма стартувала в травні 2023 року. У 2026 відкрили новий напрям «Зимовий вступ». Він допоможе дітям з окупованих територій отримати українську вищу освіту. Більше про цю програму та її можливості в інтерв’ю «Бердянськ 24» розповіла керівниця напрямку політик Bring Kids Back UA Олександра Дворецька.Евакуація з ТОТ і супровідВолонтери Bring Kids Back беруть під опіку дітей з моменту виїзду з окупації. Їм допомагають перетнути кордон, знайти житло, надають фінансову та психологічну підтримку, допомагають оформити документи тощо.«Після повернення для кожної дитини є кейс-менеджер, вона може звернутися до нього за підтримкою та допомогою. Це фактично дорослий, який є другом і помічником дитини для реінтеграції не тільки в освітнє середовище, але в цілому в український правовий, культурний простір. Дуже важливо сказати, що ми працюємо також з особами 18-23 років. В Bring Kids Back після виїзду з окупованих територій діти мають право на одноразову допомогу 50 тисяч гривень», – повідомила керівниця напрямку політик. Олександра Дворецька наголосила, що молоді, яка хоче виїхати з окупованих територій, не варто сумніватися та відкладати ближче до вступу. Вона наголосила, що волонтери допоможуть усім.«Ніхто не залишиться на вулиці, ніхто не залишиться на вокзалі, чи не буде знати що йому їсти чи де йому навчатися», – наголосила експертка. Підготовка до вступуЗараз випускники мають три місяці, щоб скласти іспити, подати документи до вишу та вступити на обрану спеціальність. Дітям, які виїжджають з ТОТ, не завжди вистачає цього періоду. Програма «Зимовий вступ» допомагає абітурієнтам надолужити програму старших класів і підготуватися до вишу.«Хтось учився дистанційно в українській школі, хтось не учився. Хтось був у прифронтовій зоні та взагалі не відвідував жодну школу, не має оцих останніх старшокласних знань. Тут важливо розуміти, що Міністерство освіти й університети пропонують спрощену процедуру вступу, але з першого курсу студенти будуть вчитися за однією програмою всі разом. І бажано, щоб вони трошки підготувалися, щоб не відчували цей розрив (у знаннях – ред.) між студентами», – пояснила Дворецька. Протягом трьох місяців на випускників чекає 90 годин лекцій з кількох предметів. Обов’язковими є українські історія, література та мова. Додатково дитина обирає профільний предмет, який знадобиться їй для вступу. Подати заявку на участь у програмі можна безпосередньо через сайт університету.«Обов’язок університету в цій програмі – надати доступ до освітніх послуг. Він гарантує можливість жити в студентському гуртожитку. Також є право на стипендію в розмірі одного прожиткового мінімуму – це 3,5 тисячі гривень. Тобто з моменту виїзду та приєднання до програми «Зимового вступу» дитина вже фактично знаходиться в освітньому просторі та звертається за підтримкою до колег з університету», – зазначила Дворецька.  Після закінчення «Зимової школи», як ще називають цю програму, дитина може вступати до університету. Якщо вона залишається в закладі, де прослухала лекції, то складає екзамен. Якщо абітурієнт обирає інший виш, то має здавати НМТ.Заявки на участь у «Зимовому вступі» приймають до кінця лютого. Та Дворецька зазначила, що можна надолужити матеріал приєднавшись до 20 березня.ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ В КОМЕНТАРЯХ 👇

Влада планує скорочувати комунальні заклади на тимчасово окупованих територіях, зокрема й у БердянськуПро це говорили на засіданні робочої групи з питань комунальних підприємств на ТОТ і прифронтових територіях. Його очолив віцепремʼєр з відновлення України Олексій КулебаПричина проста. Місцева влада не контролює будівлі, майно й обладнання комунальних підприємств. Через окупацію вони не можуть повноцінно працювати і надавати послугиЗагалом ідеться про 144 окуповані громади. Понад 600 комунальних підприємств уже релокували, на них працюють близько 9 тисяч людейТепер обласні військові адміністрації, зокрема Запорізька, мають надати інформацію, які підприємства можна оптимізувати і як це вплине на бюджетиВ уряді наголошують, головне завдання – зберегти колективи і кадровий потенціал, але водночас раціонально використовувати кошти і готуватися до відновлення після деокупаціїПідрозділи, які не можуть працювати через окупацію, планують скорочувати. Натомість обіцяють посилювати напрямки реінтеграції, гуманітарної допомоги і цивільного захистуhttps://www.brd24.com/news/vlada-khoche-skorotyty-komunalni-zaklady-na-tot.html

БЕРДЯНЦІ ДОЛУЧИЛИСЬ ДО АКЦІЇ-НАГАДУВАННЯ ПРО ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ ТА ПОЛОНЕНИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВЗахід відбувся цих вихідних на ЛьвівщиніБлизько трьох сотень людей, зокрема бердянці, зібрались у Стрию. Головна мета – нагадати про захисників, які зникли безвісти чи потрапили до російського полону. Про це «Бердянськ 24» дізнався з матеріалу «Суспільного».Бердянець Олександр морпіх, який повернувся з полону в квітні 2025 року. Він потрапив туди під час оборони Маріуполя. Чоловік зазначив, що разом із громадським рухом звільнених їздить на всі такі акції.«Нас взяли в оточення. 256 людей. 143 побратими мої, на жаль, і досі в Росії в полоні. 158 вже повернулися додому. Чотирьох закатували», – розповів чоловік. Бердянцю Вагізу 63 роки. Останні чотири він чекає із полону сина Рената. Хлопець також захищав Маріуполь.«Зараз він знаходиться в 10-й колонії в Мордовії. Я за нього виходжу на акції, щоб його звільнили. Я працюю водієм навантажувача, мені всього вистачає, у мене все є. Мені потрібно тільки, щоб мій син повернувся з полону», – поділився чоловік. На акції люди молилися, розповідали свої історії та ділилися наболілим. Розгорнули «Прапор надії» та пройшли ходою вулицями міста. На спеціальному стенді учасники прикріпили сердечка із іменами чи позивними рідних. Організаторка акції та керівниця організації «Голос надії» Юлія Яцик розповіла, що всі вони зберігатимуться в «Будинку воїна». Це комунальний заклад – місце зустрічі для ветеранів, воїнів і їх рідних.«Цей стенд називається «Серця, які чекають. Кожен рідний, який буде повертатися з полону, зніматиме своє сердечко сам», – розповіла Яцик. Під час акції на площі Незалежності стояли військові рюкзаки. Як нагадування про речі захисників, які передають рідним.«Коли людина попадає в полон, речі лишаються спаковані. Ну, от я розкажу як про себе: я все спакував, бо я знав, куди я іду, залишив своїм побратимам речі. Коли тебе визнають зниклим, ті речі передають родинам», – розповів керівник «Будинку воїна» у Стрию Роман Лутчин.

ШКОЛА З БЕРДЯНСЬКОГО СЕЛА ПОЧАЛА ОФЛАЙН НАВЧАННЯУроки проводяться в підземних класах ЗапоріжжяРелокована Верхньотокмацька школа Чернігівської громади розпочала навчання у змішаному форматі. Уроки проходять у спеціально облаштованому укритті в Запоріжжі. Про це «Бердянськ 24» дізнався з матеріалу ЗОВА.Раніше школа працювала дистанційно, зараз частина дітей повернулася до офлайн-навчання. Сьогодні тут 104 учні, 29 з них у Запоріжжі та навчаються в класі.«Уроки відбуваються в укритті, яке повністю пристосоване для освітнього процесу. Приміщення обладнане партами, дошками, проєкторами, комп’ютерною технікою, меблями, що регулюються відповідно до росту дитини. Також заклад має альтернативні джерела живлення, тож уроки можуть тривати навіть під час відключень електроенергії та блекаутів», – наголосив директор закладу освіти Анатолій Володимирович.  Через обмеженість простору навчання організували у дві зміни. Пріоритет – початкові класи, адже саме молодші учні найбільше потребують живого контакту з учителем та підтримки.«Початок освітнього процесу – це завжди зворушлива подія. Ми розуміємо, наскільки це важливо – в першу чергу для дітей, вчителів та батьків. Освітній процес – це комплексний підхід. До майбутнього не можна підготуватися – його треба виховувати і створювати», – зазначила директорка Департаменту освіти і науки Запорізької ОДА Олена Казаннікова.  Першокласник Ролан любить уроки з дизайну та музики. «У школі цікаво. Можна ставити питання вчителю, бачитись з однокласниками, допомагати іншим. Тут можна помалювати, поспівати, погратися. Я почуваюся безпечно і комфортно. Коли ми навчаємося в укритті, можна не хвилюватися, що прилетить ракета», – розповів школяр.  Третьокласниці Алісі школа подобається через уроки, вчителів та атмосферу.«Коли ми вчимося в укритті, мені спокійніше. У класі ми можемо спілкуватися та навчатися. Я не так хвилююся, як вдома сама за комп’ютером. Я рада, що ми знову ходимо до школи і я можу бачитися з однокласниками», – розповіла учениця.

🔐🔒🔓Подкаст - 81: Пенсія як квест для людей з окупаціїПенсіонери з Бердянська змушені доводити, що вони живі, не зрадники і заслуговують на власну пенсію. Розмова про бюрократію, яка не бачить людей. Короткий зміст подкасту🔓 Навіщо потрібна ідентифікація і де логіка ламаєтьсяВедучі визнають потребу перевіряти факт життя пенсіонерів, але ставлять під сумнів вимогу підтверджувати неотримання російських виплат як умову для української пенсії.🔓 «Один клік» тільки на паперіДля більшості літніх людей «Дія», електронні кабінети та відеодзвінки є недоступними через вік, документи старого зразка, відсутність інтернету та технічні обмеження в окупації.🔓 Черги, хаос і провальне інформуванняЛюди часто дізнаються про ідентифікацію випадково - від знайомих або вже після припинення виплат. Процедури складні, повторювані і виснажливі.🔓 Окрема трагедія - самотні та лежачі пенсіонериДеменція, хвороби, поганий слух і відсутність рідних поруч роблять ідентифікацію майже неможливою без сторонньої допомоги.🔓 Корупційна ніша і фінансовий абсурдДопомога «посередників» в окупації коштує десятки тисяч рублів, через що підтвердження пенсії іноді не має сенсу економічно.🔓 Людський фактор і нервиНавантаження на працівників Пенсійного фонду, формальні питання та відсутність гнучкості часто закінчуються сльозами пенсіонерів.🔓 Маленький крок впередПісля тиску правозахисників термін підтвердження неотримання російських виплат продовжили до квітня, але системну проблему це не вирішує.

В Україні мільйони ВПО, але державна підтримка — для обраних. Чому ж так?☝️Повномасштабна війна — це не лише про фронт, а про мільйони людей, які втратили дім. Я сам один із них — і добре знаю, що означає виїжджати не за власним вибором і залишати позаду все. Як ніхто інший я чітко усвідомлюю і те, що питання внутрішньо переміщених осіб для держави має бути не формальністю, а реальним розумінням — від цього залежить доля конкретних людей.Але на практиці ми бачимо інше. Ділюся фактами.ℹ️ Сьогодні в Україні 4,6 млн ВПО. Половина з них — вразливі групи: 835 тис. дітей, 1,3 млн пенсіонерів, 228 тис. осіб з інвалідністю.Для цих людей державна допомога — умова виживання, а не «соціальний бонус».І саме на цьому тлі держава почала системно згортати підтримку. Цифри говорять краще, за будь-які декларації. 👉 У січні 2024 року допомогу на проживання отримували 2,6 млн осіб. Станом на кінець 2025 року — 1,17 млн.Мінус понад 1,4 млн людей. Чому?Постанова КМУ №94 від 26 січня 2024 року залишила допомогу лише тим, чий дохід не перевищує 9 444 грн на особу. Це рішення відірване від реальності життя людей в Україні. Хоча, пояснення звучить красиво — «стимулювання працевлаштування». Але за цими словами немає жодних системних програм: ні зайнятості, ні економічної інтеграції, ні підтримки бізнесу для ВПО.❗️Натомість, Уряд пропонує як «альтернативу» субсидію на оренду. Але результат такої «допомоги» абсурдні! За результатами за 2025 рік: 249 заяв, 114 виплат, середній розмір — близько 5 тис. грн. Погодьтеся, що на тлі 4,6 млн ВПО це виглядає не як політика підтримки, а як імітація.Висновок простий. Держава безпідставно звужує підтримку людей, які залишили дім через війну, не пропонуючи працюючих альтернатив. Це виглядає як перекладання відповідальності за виживання на самих ВПО. ‼️Вирішити це може тільки одне: зміни тут і зараз. Тому я надав Уряду чіткі рекомендації, серед яких — припинення звуження доступу до допомоги ВПО, перегляд необґрунтовано жорстких критеріїв, відмова від взаємовиключних механізмів підтримки та перехід до системної житлової політики. Очікую реакції без зволікань. P.S.Щодо виплати пенсій ВПО. Я бачу в коментарях і приватних повідомленнях десятки звернень від людей, яким виплати досі не поновлено. 🗣Саме тому наголошую: питання не закрите.Як і писав у попередній публікації, я очікую на офіційний письмовий документ від Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України, який не лише декларуватиме, а гарантуватиме відновлення виплат усім постраждалим категоріям — без вибірковості та ручного режиму.Поки такого документа немає і поки люди не отримали свої законні пенсії, я вважаю проблему невирішеною і продовжую роботу над цим питанням. 🇺🇦 Facebook | Instagram | Х

ВИХОВУЄ ДІТЕЙ КОХАНОЇ, ЯКА ЗАГИНУЛА НА АЗОВСТАЛІ. ІСТОРІЯ БЕРДЯНЦЯ МИКОЛИ ІВАНЧЕНКАМикола народився в Бердянську. Він брав участь у Революції Гідності, а пізніше пішов добровольцем до батальйону «Азов». З лютого 2015 року обороняв Маріуполь та сусідні міста після його звільнення. Через місяць Микола приєднався до 54-ї бригади в Бахмуті, а в 2018 році повернувся до «Азову». Там він познайомився з Мариною.Про історію земляка «Бердянськ 24» дізнався з інтерв’ю «Української Правди». Марина була майстринею ремонтної майстерні зенітно-ракетного дивізіону і діловодом в «Азові». Микола навчив Марину стрільбі та тактичного пересування.«Я розумів ще тоді, і зараз розумію, що війна – не жіноча справа, – каже Микола. Я хотів вберегти її від цього. Це ще більше нас зблизило і дало мені впевненість, що вона зможе дати відсіч», – каже він. У 2021 році, коли у Миколи завершився контракт з «Азовом», він доєднався до морської піхоти, а родина переїхала з Маріуполя до Бердянська. Марина підписала п’ятирічний контракт з «Азовом», тож Микола залишався з дітьми, поки вона служила на базі й приїжджала додому на вихідні. 24 лютого 2022 року підрозділ Марини перекинули на «Азовсталь». Микола благав її повернутися додому, але жінка відмовилась. 6 березня телефонний зв’язок вперше обірвався. Останніми словами Марини були: «Я люблю тебе, подбай про дітей».«Я молив Бога забрати частину мого життя, аби лише врятувати її», – каже він. Микола вивіз дітей з міста – доньок Марини та свою, а сам залишився вдома. Зі зброєю під рукою чекав у своїй квартирі, готовий чинити опір, якщо росіяни увірвуться всередину. Чоловік не знав що з Мариною, він зізнався, що навіть були думки про самогубство.«Першою думкою був ствол у роті й куля в голову. Мені не потрібен залишок днів моїх без неї. Все втратило барви й перетворилось на кригу», – розповів бердянець. 9 березня Микола пішки залишив Бердянськ, розуміючи, що на кожному кроці його можуть розстріляти. Діставшись безпечного місця та спіймавши Wi-Fi він отримав повідомлення від Марини: «Усе добре, я жива. Просто розбомбили всі вишки мобільного зв’язку».«Це було так, ніби тобі кажуть, що ти смертельно хворий, а за три дні зізнаються, що переплутали прізвища, – каже він. – Привіт, життя!», – згадав чоловік. Марина розповіла про бомбардування та конфлікти між людьми за мізерні запаси їжі. Чоловіки непритомніли від голоду. Військові жартували про схуднення, намагаючись підтримати бойовий дух. Не втрачала мужності і сама Марина. Вона переконувала чоловіка, що сильна та все витримає.16 травня, після 86 днів облоги, останнім захисникам «Азовсталі» наказали вийти у російський полон. О 10 ранку Миколі зателефонували з патронатної служби «Янголи Азову» й повідомили, що Марина загинула 8 травня під час пожежі після влучання російської бомби вагою три тонни. Тоді загинули 60 людей. Їй було 43 роки.Найскладнішим було вирішити, як сказати про це дівчатам. Наступним кроком стало оформлення опіки над доньками Марини – він виховує їх і свою дочку Мілану, якій нині 12 років. Це було останнє прохання Марини, і Микола дотримався своєї обіцянки.«Вони мої діти – рідні чи ні, – каже він. – Піклуватися про них – це не мій обов’язок, а щось саме собою зрозуміле: як для батька, як для опікуна, як для чоловіка. Я любив їх не лише поруч із їхньою мамою», – зазначив Микола. В 2023 році Микола з дітьми переїхали до Броварів. Каже, що 13-річна Олександра досі заперечує смерть матері.«Вона каже: «Оскільки немає тіла, я не вірю, що мама померла. Я хочу до неї поїхати – вона обов’язково повернеться»», – розповідає Микола. Микола запевняє, що час не лікує, а лише стискає погані спогади. Інколи йому важко, і він почувається самотнім.«Для дівчат я завжди позитивний, сповнений життя й енергії. Із собою я розберуся потім, наодинці. Вони – промені світла від сонця, якого в мене більше немає», – каже Микола. Микола волонтерить у Veteran Hub, допомагає людям адаптуватися до цивільного життя та долати травми і втрату.

«ГНИЛА ШЕФСЬКА ДОПОМОГА». ЖИТЕЛІ ОКУПОВАНОЇ БЕРДЯНЩИНИ СКАРЖАТЬСЯ НА РЕМОНТ ВІД ЧУВАШІЇПісля відновлення будинок культури села Берестове залишився аварійнимНа початку 2025 року в селі начебто провели капітальний ремонт будинку культури. При відновленні будівлі оновили фасад, перекрили дах і виконали внутрішні роботи. Окупаційні медіа писали про високий професіоналізм будівельників.Як з’ясувалось, ремонт робило ТОВ «Лідербуд» на чолі з Філіповим. Цікаво, що в контракті була вказана інша адреса, аж ніяк не будинку культури. При цьому жителі села скаржаться, що роботи виконані недбало. Про це «Бердянськ 24» дізнався з допису у відкритих джерелах.«Зверху на гнилі стелі з пліснявою проводився монтаж гіпсокартону, внутрішні стіни з солом’яних блоків (імовірно з саману) не були замінені, а просто оштукатурені, десь просто зашиті гіпсокартоном. На фасаді наскрізні тріщини понад 2 см, фундамент не зміцнювався», – розповідає невідомий. З будівлі зняли покрівлю та залишили на всю зиму, бо Філіпов «пішов у запій на всю зиму», – розповів невідомий. Також в будинку культури не провели пожежний водовід і пожежну сигналізацію, які начебто були передбачені контрактом. Автор скарги додав, що будівлю пофарбували в чорний колір, за що будинок культури в народі прозвали моргом.«Ремонт було здійснено поверхово з порушенням санітарних, будівельних норм, а також норм пожежної безпеки. В результаті будинок після капітального ремонту залишився в аварійному стані. На об’єкті обсипалася стеля, а будівлю, за яку сплатив народ Чуваської республіки в повному обсязі підряднику, досі без опалення, електропостачання та води», – зазначено в скарзі. Автор допису повідомив, що восени 2025 року Філіпова Олександра Всеволодовича – виконроба капітального ремонту будинку культури в Берестовому, призначилий головним спеціалістом-інженером будівельного контролю по об’єктах, які знаходяться на підшефних територіях Чуваської республіки. Водночас на офіційних сайтах Чуваської республіки Філіпов є офіційним представником Чувашії, а згідно з наказом – будконтролем. «Також згідно з нашою інформацією Філіпов перебуває на психіатричному обліку. Висновок напрошується сам – поспішили попилити гроші і відправили нездорову людину на поталу. І ось тут ставить питання як таке можливо? Як співробітник, який будував об’єкт з усіма порушеннями, був призначений на таку посаду та, за логікою речей, сам у себе має прийняти свій об’єкт будівництва? Чи це чергове відмивання коштів?», – зазначає автор. Також невідомий повідомив про інші випадки, які яскраво ілюструють ставлення окупантів до українців.«Бердянський район направляв запит на водовізку для забезпечення водою віддалених сіл, у свою чергу наша республіка «задовольнила» запит – тільки замість водовозу приїхала асенізаторська машина (у простолюді гівновозка), але наші браві чиновники запевнили, що ретельно вимили її «Фейрі» й тепер можна возити воду. Так само Бердянському району була надана допомога у вигляді трактора (1950 років, який був списаний і перебував у неробочому стані), а також гнилі газелі з дірками в кузові (мабуть це система вентиляції) для водіїв аварійних служб», – повідомив автор допису. Редакція «Бердянськ 24» не може перевірити достовірність інформації через окупацію регіону та відсутність доступу до території.