Повідомлення telegram каналу - @bozhyy_dar

«Господь – Пастир мій; я ні в чому не матиму потреби...» Псалом 22:1.
Я ніколи не читаю ці знайомі слова без почуття здивування. Яку приголомшливу впевненість мав Давид! Яку абсолютну захищеність! «Я ні в чому не матиму потреби». У моєму житті ніколи не з'явиться потреба, яка не зможе бути заповнена, яка б це потреба не була. Будь вона духовна, фізична чи фінансова – відповідь гарантована. «Я ні в чому не матиму потреби!»
Якби Давид додав щось до свого затвердження, він зіпсував би його. Якби він сказав: «Я не маю потреби у грошах», або «в їжі», «у здоров'ї», «в одязі», або в чомусь ще – він поставив би межі своєму затвердженні. Але він залишив його необмеженим. «Я ні в чому не матиму потреби!» Точка!
У чому секрет впевненості Давида? Чи можливо, щоб у вас і мене була така сама впевненість? Секрет Давида дуже простий, дуже зрозумілий: «Господь – Пастир мій». Це єдина та достатня основа впевненості Давида. Це проголошення не доктрини, а стосунків – близьких, особистих стосунків із Господом. Затвердження стоїть в даний час – «Господь – (є) Пастир мій». Не «був», не «буде».
Давид не озирається на минуле і не заглядає у майбутнє. Він зосереджується безпосередньо на теперішньому. Тут і зараз – прямо в цей момент – Господь є мій Пастир. Беруть участь лише дві особи – Господь та Давид. На основі подібних стосунків у кожного з нас може бути така впевненість. Тут і зараз я пов'язаний із Господом як із моїм Пастирем. Завдяки цим відносинам я маю повну захищеність. Я знаю, що всі мої потреби будуть заповнені.
(Дерек Прінс)
Підписатись