Два ченці жили в лісі на самоті. Жив у тому лісі собака, який, як і всі його родичі, любив гарчати. Якось зустрілися ці ченці, розмовляли, і виявилося, що вони жили в тому самому лісі, і обидва згадали про собаку. Коли мова зайшла про неї, у них склалося враження, що вони говорять про різних собак. Але коли вони описали її прикмети, стало ясно, що говорять вони про одну і ту ж, бо всі прикмети збігалися.Перший чернець розповів, що коли він пішов у ліс, собака, що жила там, почала дошкуляти його, заважала молитися, крала їжу, намагалася його покусати і т.д. На що він відповідав їй тим самим: кидав у неї камінням і кричав на неї, намагаючись прогнати. Це був справжній біс у вигляді собаки.— А моя була повною протилежністю твоєю, — сказав другий чернець, — хоча я пригадую, що спочатку вона поводилася так, як ти кажеш. Я вважав це нормальним і іноді став підгодовувати її, вважаючи, що вона краде їжу, бо хоче їсти, а намагається вкусити та гавкає, бо така її природа. Коли вона гарчала на мене, я не відповів їй, а продовжував молитися. Не знаю, що трапилося, але згодом вона стала спокійнішою, перестала гарчати і красти. Часто, коли я молився, вона нерухомо сиділа поруч зі мною, намагаючись наслідувати мене. Вечорами вона охороняла мене від диких звірів, а коли було холодно, зігрівала мене своїм теплом.«Не будь переможений злом, але перемагай зло добром» Римлянам 12:21.Якщо так робитимемо, то багато людей приведемо до Господа, бо будемо для них прикладом. Якщо тварина відповідає на доброту, то людина тим паче.Підписатись