Статистика telegram каналу - @boryspil_peremoga
2021-09-11
Перемога
Кількість підписників
Середній перегляд на повідомлення
Історія змін лого
Історія змін назви
Історія зміни типу аккаунта
Історія зміни статуса
Стіна канала Перемога - @boryspil_peremoga
🇺🇦Невимовно боляче, коли війна забирає найкращих синів України: молодих, талановитих, красивих, мужніх, патріотичних… Саме таким був стрілець відділення охорони, взводу охорони, 126 роти охорони 25-річний солдат Руслан ЯКУБОВ.
🕯 Церемонія прощання з Героєм відбудеться 25 липня 2024 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).
🙏 Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!
🇺🇦 Руслан народився і виріс у Борисполі, був єдиним, найулюбленішим сином у родині. Закінчив Бориспільську загальноосвітню школу № 1 імені Юрія Головатого, після чого вступив до коледжу, а згодом і до Національного транспортного університету. За словами мами Наталії, Руслан був особливою дитиною, відрізнявся своєю самостійністю, цілеспрямованістю, дисципліною, силою духу і характеру. Разом з тим він був надзвичайно красивим, веселим і добрим, любив життя, мав багато друзів, кохану дівчину… Батьки пишалися своєю дитиною і безмежно любили. Одного разу мама дізналася, що її син самостійно, за допомогою інтернету, навчився професійно грати на гітарі та співати, чим дуже здивував і розчулив рідну людину.
🇺🇦 Батько Руслана - професійний військовий, тож по завершенню навчання син також вирішив піти на військову службу і в листопаді 2021 року підписав контракт з військовою частино А 2215. А вже через три місяці розпочалося повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну… За час війни Руслан неодноразово просився на передову, хотів захищати свою Батьківщину в бою, допомагати побратимам виганяти ворога з рідної землі. У травні 2024 року його разом з товаришами прикомандирували до підрозділу десантно-штурмових військ і відправили в підтримку нашим з’єднанням на Харківський напрямок, де на той час йшли виснажливі бої. Поблизу Вовчанська під час безкінечних обстрілів Руслан отримав важке поранення. Лікувався спочатку в Харкові, а згодом в лікарнях Києва. Переніс 19 операцій. Мама весь час була поряд з сином, підтримувала його, мріяла, як після одужання вони разом поїдуть в подорож, а згодом відкриють кав’ярню, працюватимуть і просто житимуть. Батько ж у цей час продовжував боронити Україну від окупантів.
🙏 Руслан боровся за життя, стійко переносив біль, операції, наркози, процедури. «За весь час у лікарнях він не зронив жодної сльози, настільки він був сильним духом» - говорить мама. Але 23 липня 2024 року серце її сина зупинилося. Не вистачить у світі слів, аби втішити, зарадити, допомогти. Страшна війна відібрала найдорожче не лише у родини і в кожного українця, адже саме такі світлі, сміливі, щирі, молоді люди є нашою надією на краще майбутнє. Кожна втрата для України є трагедією і біллю, що не вщухає.
🕯 Висловлюємо щирі слова співчуття і підтримки родині Героя у цей важкий час! Безмежно шануємо подвиг відважного захисника, який віддав життя за нашу свободу.
🇺🇦Світла і вічна пам’ять воїну!
Джерело: Виконавчий комітет Бориспільської міської ради
🕯Церемонія прощання з Героєм відбудеться 23 липня 2024 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі.А опісля – поховання на кладовищі по вул. Бежівка (м. Бориспіль).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!
🇺🇦Юрій Олександрович був родом з Лисичанська, але з початком повномасштабного вторгнення російських окупантів був змушений залишити рідну домівку та разом з дружиною і двома дітьми виїхати до більш безпечнішого місця. Оскільки в Борисполі давно проживали рідні і друзі, обрали для подальшого життя саме наше місто. Майже все доросле життя Юрій працював рятувальником гірсько-рятувальної частини на шахті. Це була робота, яка потребувала сильного фізичного здоров’я, неабиякої моральної стійкості, витривалості та сили духу. Рідні згадують, що, коли траплялися аварійні ситуації на шахтах, Юрій без вагань спускався у чорні глибини, аби поспішити на допомогу товаришам. За час своєї роботи врятував дуже багато життів.
Веселий, дружелюбний, енергійний, чуйний: він завжди легко йшов на контакт з людьми, мав багато друзів і знайомих. Не дивлячись на те, що в Бориспіль родина Мігасів переїхала не так давно, та Юрій вже встиг з багатьма потоваришувати, адже як магніт притягував людей своєю щирістю, добротою, щедрістю та любов’ю до життя.
🇺🇦У травні 2024 року Юрія Олександровича призвали до лав ЗСУ. Без вагань пішов служити, хоча мав вже далеко не ідеальне здоров’я. Проходив військове злагодження та навчання на санітара спочатку у Чернігівській, а згодом у Житомирській областях. Дуже хотів продовжувати своє покликання і в лавах ЗСУ допомагати рятувати життя побратимам по службі, як колись шахтарям. Та не судилося. У середині липня дружині Вікторії зателефонували і повідомили, що її чоловік був госпіталізований та знаходиться в лікарні з інсультом. І хоча лікарі робили все можливе, 19 липня 2024 року серце Юрія Мігаса не витримало… На нього вдома чекали дружина, донька і син.
🙏Висловлюємо щирі слова співчуття та підтримки рідним і близьким Юрія. Вшановуємо пам’ять світлої людини, справжнього українця, патріота, для якого понад усе були честь, гідність і любов до рідної землі.
🙏Вічна слава, шана і пам’ять Герою!
Джерело: Виконавчий комітет Бориспільської міської ради
Давайте підтримаємо бориспільського козака
https://send.monobank.ua/jar/4XuBLzb4gw
5375411220735786
ПОТРІБНА ГУМА НА АВТО ВІЙСЬКОВИХ
Друзі, до нас звернулись захисники з в/ч А7015. Їм потрібна гума розміром: 265×70×16.
Підходить навіть б/в.
Якщо у вас є можливість допомогти - приносьте в кінотеатр "Європа" з пн по пт з 10ї до 13ї.🙏🤗
Шановна громадо!
🕯 З глибоким сумом та біллю повідомляємо про загибель захисника України, вірного і відданого сина свого народу, людини високої честі та гідності – стріляця-снайпера механізованого відділення 45-річного старшого солдата Анатолія КУБРАКА.
🇺🇦 Церемонія прощання з Героєм відбудеться 17 липня 2024 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля – поховання на Глибоцькому кладовищі у рідному селі Анатолія.
🕯 Громадо, всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!
Народився і зростав Анатолій Миколайович у селі Глибоке Бориспільського району. Випускник Глибоцької загальноосвітньої школи (нині - Глибоцький ліцей). Був надзвичайно доброю, привітною, спокійною, щирою та світлою людиною. Захоплювався кулінарією, любив готувати та пригощати друзів і знайомих власними стравами. Мав надзвичайно чуйне серце. Як згадує сестра Світлана - ніколи не міг пройти повз, коли зустрічав бездомних чи покинутих тваринок, завжди забирав їх і допомагав, чим міг. Вже будучи на службі, часто надсилав рідним фотографії з підопічними тваринками підрозділу, яких військові врятували.
Ще змалечку батько навчив Анатолія водити автомобіль і так сталося, що з цим заняттям він і пов’язав своє майбутнє життя. Працював водієм спочатку в КСП «Глибоке», Бориспільській філії АТ «Київоблгаз», а останні більш ніж десять років - у комунальному підприємстві «Мій дім - Бориспіль». За словами колег, був професіоналом своєї справи, спеціалістом «на всі руки», непересічною людиною, яка не просто багато вміла і знала, а й робила.
Найбільшою цінністю і відрадою для Анатолія Миколайовича була його родина: троє синів, дружина, мама і сестра. Найменшому синочку Андрію лише 2 роки і 7 місяців. Як і кожен батько дуже хотів для свої дітей спокійного і мирного життя у мирній та незалежній Україні. Саме тому так прагнув захищати Україну і якнайскоріше вигнати ворога з рідної землі. Відтоді, як розпочалася війна, добровільно ходив до ТЦК і СП тричі. Два рази йому відмовляли, адже мав протипоказання для служби, на третій - призвали до лав ЗСУ. З травня 2023 року проходив службу у Чернігівській та Сумській областях. Згодом разом з підрозділом був переведений на східний напрямок у Донецьку область. Попри складну ситуацію на фронті, завжди намагався знайти хвилинку, аби передзвонити рідним, заспокоїти їх. Ніколи ні на що не скаржився. Навіть, коли було важко, знаходив у собі сили, аби підбадьорити, сказати слова, які додадуть віри у те, що все буде добре.
🕯 10 липня 2024 року старший солдат Анатолій КУБРАК загинув внаслідок штурмових дій противника у Покровському районі Донецької області.
🇺🇦Український народ втратив вірного захисника, який зі зброєю в руках захищав кожного з нас до останнього подиху, родина ж втратила люблячого, турботливого і найріднішого сина, брата, чоловіка, батька… Ця втрата буде болючою раною для них на все життя.
🙏Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Анатолія у цю тяжку хвилину, у скорботі схиляємо голови, вшановуючи світлу пам’ять мужнього воїна!
Ніколи не забуваймо, якою дорогою ціною Україна виборює свободу і незалежність! Цінуймо подвиг і відвагу наших, хто захищає наше майбутнє.
🇺🇦 Вічна слава, шана і пам’ять Герою!
Джерело: Виконавчий комітет Бориспільської міської ради
🇺🇦🕯 У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта») та ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», солдат, номер обслуги мінометного взводу 23-річний Дмитро КАДЬКАЛЕНКО з Борисполя.
🕯 Церемонія прощання з Героєм відбудеться 15 липня 2024 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі.
🕯А опісля – поховання на кладовищі у мікрорайоні Нестерівка (м. Бориспіль)
❗ Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!
🇺🇦 Дмитро народився 8 травня 2001 року у Борисполі. Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта») продовжив навчання у ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», де опанував професію автослюсаря.
Добрий, життєрадісний, відповідальний, цілеспрямований Дмитро мав багато друзів, ніколи і нікому не відмовляв у допомозі. У мирному житті полюбляв риболовлю, займався хортингом і неодноразово був призером спортивних змагань.
💔 А ще мріяв стати військовим… Та хіба він міг подумати, що звичайна дитяча мрія завершиться ось так? Адже у такому молодому віці довелося взяти зброю до рук і стати на захист рідної країни від російських окупантів.
🇺🇦 Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, мирної, незалежної України Дмитро намагався робити все можливе, аби бути корисним у тилу.
Спочатку разом з батьком захищали рідне місто у складі Добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади "Бориспіль-1", а вже у березні 2024 року прийняв обдумане і непохитне рішення – приєднатися до лав Збройних Сил України.
Добровільно пішов до військкомату, підписав контракт і вирушив на спецнавчання до Великої Британії. А опісля – пекельна Донеччина.
🇺🇦 Як згадують рідні, Дмитро з перших днів перебування на передовій проявив свою відвагу та рішучість. Коли його запитали, чи зможе він замінити більш досвідченого бійця (який потрапив до госпіталю) і вийти на завдання – солдат Кадькаленко без вагань погодився. Бо як у мирному житті, так і на війні Дмитро був надійним плечем для рідних, друзів, побратимів.
🕯 7 липня 2024 року під час ворожого артилерійського обстрілу на Донеччині життя нашого захисника обірвалося…
У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України... 🇺🇦🕯
Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину! 🇺🇦🕯
Джерело: Виконавчий комітет Бориспільської міської ради
