26 квітня — річниця трагедії на Чорнобильській АЕС. Невпинно ми наближаємося до 40-ої річиціПро Чорнобиль написано багато книг, але серед них я хочу виокремити дві📖 Марія Мицьо. Полиновий ліс (Ї, 2006)📖 Галя Аккерман. Пройти крізь Чорнобиль (Либідь, 2018)Обидві є майстерними репортажами — про Зону відчуження. Обидві поєднують історію регіону та аварії на ЧАЕС з антропологією пост-Чорнобильського ПоліссяВ обох книгах мене вражає, перш за все, "ефект присутності": обидві авторки наче переносять нас до ЧАЕС чи покинутих сіл поруч. І хоча книги написані 20 і 30 років після трагедії, вони набагато краще передають жах аварії та її наслідків, ніж книга Алексієвич "Чорнобильська молитва". Аккерман ще й показує, де Алексієвич бреше і фальсифікує свідченняКнига Мицьо — це "природн(ич)а історія" Зони. Англійською саме так двозначно і звучить підзаголовок її книги — natural history. В ній багато про людей, а ще більше — про природу❓ А які книги про Чорнобиль Ви б порадили почитати, дорогі підписники?