📖 «Викрадач дітей»✍🏻 Бром Для мене, це одна з тих історій, які захоплюють увагу швидко і одразу глибокоНа перший погляд це звичайний ретелінг історії про Пітера Пена, але дуже швидко стає зрозуміло, що Бром написав його значно масштабніше й похмуріше. Так, тут є знайомий нам образ хлопчика, який не хоче дорослішати, і автор показує, наскільки моторошною може бути ця ідея, якщо подивитися на неї без казкових декораційНайбільше мене вразила атмосфера. Стародавні ліси, кельтська міфологія, фейрі, кров, магія та постійне відчуття небезпеки створюють світ, котрий, якби це не звучало, мені сподобався. Він красивий і жорстокий одночасно. Ілюстрації Брома красиво доповнюють текст, і допомагають ще сильніше зануритися в цей темний казковий жахЯ люблю тему дитинства і дитячих травм у художці, і Бром працює з цим дуже переконливо, і, місцями, занадто реалістично, як для казки. У книзі багато покинутих, зламаних і травмованих дітей, які шукають місце, де їх приймуть. І важливо те, що тут не романтизується їхній біль. Навпаки, він постійно підсвічує незручні запитання про свободу, відповідальність, дорослішанняНаступне, що я теж обожнюю в художній літературі — моральна неоднозначність. Тут майже немає персонажів, яких можна було б назвати абсолютно добрими або абсолютно поганими. Плюс-мінус кожен персонаж діє зі своїх причин, і тому конфлікти виглядають живими та вельми переконливимиБром не боїться темних тем. Книга говорить про насильство, жорстокість, втрату невинності та людську жадібність, але робить це не заради вау ефекту, а радше тому, що саме через ці речі розкриваються персонажі та основні ідеї роману.Це приклад хорошого ретелінгу: не звичайний переказ знайомої історії, а, радше, повністю новий твір, за мотивами того, що ми знаємо з дитинства. Похмурий, атмосферний, жорстокий і дуже мерзенно-людяний роман. Він познайомив мене з Бромом. І віднині я читатиму все, що пише автор. І дуже ДУЖЕ раджу тим, хто любить максимально темне фентезі Видавництво Небо 🌟