Наразі половина позаду, і поки що відчуття змішані, та, в принципі, очікуваніЯ свідомо брала цю книгу з розрахунком на трохи крінжі, трохи пікантності ну і щоб відчути той легкий присмак трилера, який обіцяє історія. Частково це тут є: атмосфера одержимості, ігри контролю, трохи небезпечна динаміка між персонажами. Та під час читання варто тримати в голові, що це все ж даркроманс, а не психологічний трилер чи щось близьке до трукраймуНе скажу, що це прямо «моє» читання. Місцями цікаво спостерігати за взаємодією героїв і за тим, як авторка будує напругу. Але глибини психології, на яку я трохи розраховувала, поки не відчуваю. Вона доволі примітивна. Водночас я розумію, чому цій книзі легко знайти свого читача. Вона читається швидко, тримає динаміку, а взаємодія персонажів побудована так, щоб постійно підігрівати інтерес. До того ж подібні історії часто працюють як безпечний простір для дослідження тем одержимості, контролю і темних фантазій — у художній формі, де читач сам вирішує, як до цього ставитися. Тож читаю далі швидше з дослідницьким інтересом — подивитися, куди ця історія приведе. Та вже на даному етапі, хочу зауважити, що брати цю книгу як серйозне чтиво щоб потім критикувати чи засуджувати тих, кому подобається — марно і дивно. Це художка, яка здобула популярність саме через пікантність і легкість, а не складні підтексти. І обіцяне в тригерах і в анотації все є