Жінка тікає від тигрів. Вона біжить і біжить, але тигри все ближче й ближче. Вона підбігає до урвища. Там вона бачить ліану і, міцно вхопившись за неї, спускається вниз. Коли вона дивиться донизу, то знову бачить під собою тигрів. У той самий час жінка помічає маленьку мишку, яка перегризає ліану, на якій вона повисла. Вона також помічає прекрасне гроно суниць, що росте з грудки землі на схилі. Вона дивиться вгору й униз, дивиться на мишу. Вона зриває суницю, надкушує її й по-справжньому насолоджується її смаком. Тигри над нами, тигри під нами — це наша звичайна ситуація. Ми народжуємося і рано чи пізно помираємо. Кожна мить — це просто те, чим вона є. Образи, гіркота і злість не дають нам бачити, чути, відчувати смаки й насолоджуватися. Ця мить може бути останньою в нашому житті, ця суниця — останньою, яку ми з’їмо. Ми можемо відчувати пригніченість через це або бути цілковито вдячними за це. Ми можемо насолоджуватися дорогоцінністю кожної окремої миті.
«Спокій у невизначеності»Пема Чодрон❤️‍🩹 #книжкові_цитати