Україна грала проти Грузії два роки тому, здобувши 4 очки в двох матчах. Хоча склади не будуть дуже сильно відрізнятися в обох команд, але ситуація була дещо іншою в емоційному плані.

Збірна України після Євро-2024 шукала нове обличчя та двічі проти Грузії зіграла без боротьби за ініціативу та володіння мʼячем, тоді як команда Віллі Саньоля після того турніру, навпаки, відчула себе сильною командою. Вона хотіла грати з мʼячем та диктувати свої умови.

Врешті, Грузія поки так й не наблизилися до себе часів Євро-2024 попри те, що індивідуально деякі гравці піднялися на неймовірний рівень.

Після невдачі у відборі до Кубка світу тепер вже команда Саньоля перебуває в пошуку свого обличчя. Грати в позиційний футбол з певним рівнем суперників все ще не вдається, а грати тільки за рахунок характеру та бажання, очевидно, не хочеться.

Із того, що точно змінилося в Грузії, це втрата капітана команди Кашиї, котрий закінчив карʼєру. Його роль в команді була неймовірно важливою. Кварацхелія, звісно, один з найкращих вінгерів світу та ледь не головна людина в історії Грузії за останні роки, але його лідерські якості ще формуються.

Головна проблема команди в тому, що рівень гравців півзахисту та, особливо, атаки набагато вищий за рівень захисників. У товариських матчах Саньйоль повернувся до формації 3-5-2 чи 3-4-2-1, а це ще зменшує кількість атакувальних гравців в старті.

У воротах гратиме Мамардашвілі. Мабуть, у нього є резервісти, але цього ніхто не знає.

Якщо чекати на тріо захисників, то одним із них точно буде Лочошвілі, який тепер грає за Кельн. Міцний та стійкий гравець, але позиційно провалюється часто. Потенційно його партнерами мають бути Гоглічідзе та Сазонов із клубів Серії А та Ла Ліги, однак вони обидва там майже не грають.

Гадаю, роль лідера оборони та загалом старшого в команді буде віддана Двалі, а третім ЦЗ стане або Гоглічідзе, або несподіваний весняний новачок Беріашвілі із МТК.

Праворуч на фланзі має грати Какабадзе із Краковії, але якщо говорити про більш атакувальний варіант, то Мамагеїшвілі із Штурма. Ліворуч основним буде Цитаїшвілі (хто б міг про це подумати 7 років тому!), який гарно дає баланс між обороною та атакою. Але великий талант 18-річний Харебашвілі конкуренцію навʼяже вже зараз.

Про великих грузинських талантів та їхні ранні відʼїзди в Європу варто говорити окремо.

А далі найцікавіше, адже на 5 місць претендує реально 10 людей. Або ж на 4 місця девʼятеро, зважаючи на те, що Кварахцелія гратиме поза всяким сумнівом. З Мікаутадзе - на 3 місця 8 гравців.

Зазвичай, коли команда грала 4-3-3, то в центрі поруч знаходилися Меквабішвілі, Кочорашвілі та Кітеїшвілі. Зараз всі вони є в команді, але Меквабішвілі зіграв тільки 15 хвилин після переїзду із Румунії в МЛС, Кітеїшвілі також щойно повернувся після травми, а Кочорашвілі намагається реанімувати свою карʼєру після поганого періоду в Португалії.

Традиційно щойно після травми й Чакватадзе.

Мені здається, що ці четверо отримають два місця в старті максимум на початку зборів, а потім вже як піде. Для додаткових ролей в атаці є універсал Дауташвілі, який дуже багато дає цій команді через гарний звʼязок з Хвічею та надійний бомбардир Зівзівадзе.

Уже цих гравців немає де розмістити на полі, але якби склад вибирався із футболістів в їхній найкращій поточній формі, то є три молодих, хто мав би отримати місце в старті: вінгер Фрозіноне Квернадзе, найкращий асистент Ередивізі Єгоян та настирливий вінгер Меца Абуашвілі.

Як це все правильно використати, навряд чи знає відповідь й сам Саньоль.

На графіці радше оптимальний склад, а не той, який буде грати проти України чи навіть в першому матчі проти Північної Ірландії.