Отець Богдан live

Бачу заголовки на кшталт «Як Зеленський потрапив у корупційний скандал…».Але саме тут потрібно тримати голову й серце холодними. Це тонкий лід, де нас легко можуть надурити емоціями і гучними формулюваннями.Так, корупція проїла країну, і це ні для кого не новина. Але сьогодні в нас є САП і НАБУ, які працюють разом з ФБР та європейськими інституціями. Це не ідеальні структури, але це реальний інструмент очищення, а не чергова телевізійна картинка.Наші західні партнери вже відреагували на страшну ситуацію. Вони бачать документи, мають доступ до розвідданих, володіють значно ширшою інформацією, ніж ми з вами з телеграм-каналів. І що ми бачимо на ділі: вони не зупиняють фінансування України, вони не звинувачують Зеленського особисто.Тому я обираю триматися фактів. Коли хтось каже, що Зеленський «попався на корупції», я відповідаю просто: немає фактів, немає доказів, немає офіційного звинувачення.Так, є серйозні претензії до його близького оточення, і це вже доведено. Але це також означає, що працюють слідчі органи, а не що ми маємо оголошувати вирок без суду і слідства.Наше завдання не захищати обличчя політиків, а захищати справедливість. Тому вимагаймо розслідувань і вироків, а не піддаваймося на маніпулятивні заголовки.

Енергетична корупція під час війни — ганьба, що нищить народЦя справа з «Енергоатомом» і Міндичем для України не просто черговий корупційний скандал. Це ганьба. Ганьба влади, ганьба для держави у воєнний час. Коли країна платить кров’ю за право жити, виявляється, що поруч із фронтом роками працювали ті, хто тихо розбирав по шматках стратегічну енергетику, перетворюючи її на годівницю для обраних.Особливо цинічно це виглядає на тлі темних квартир, розбитих підстанцій і періодичних відключень. Коли родини годинами й днями сидять без світла та тепла, будь-які «відкати» в енергетиці перетворюються на співучасть у фізичному знищенні українського народу. Це більше, ніж корупція. Це більше, ніж зрада національних інтересів. Це удар по самому праву людей вижити.Факт того, що ключовим фігурантам дали спокійно виїхати за кордон, виглядає як ще один акт зради. Це означає, що не один і не два чиновники закривали очі, підписували папери, допомагали мовчанням. Коли люди, пов’язані з російським середовищем, мають вплив на українську ядерну енергетику під час війни, це вже не просто «схеми», а гниль, яка проїдає державу зсередини і підриває довіру міжнародних партнерів, які нас підтримують.Я щиро дякую всім, хто взявся розкривати цю справу. Детективам НАБУ, прокурорам САП, чесним працівникам «Енергоатома» та інших структур, які не промовчали. Окрема подяка співробітникам Федерального бюро розслідувань США, які допомагають очищати наші авгієві стайні. У такий час міжнародна підтримка правди і справедливості для нас безцінна.Тих, хто створював, прикривав і обслуговував ці схеми, історія вже заклеймила ганьбою. Я переконаний, що це не єдиний осередок зла в енергетиці й у владі. Такі «щури» сидять і в інших кабінетах. Їх потрібно знаходити, виводити на світло, позбавляти посад, майна і впливу, доводити справи до реальних вироків з конфіскацією, а не до м’яких санкцій на кілька років.Дорогі українці, де б ви сьогодні не жили: у прифронтових містах, у відносно спокійних областях чи в діаспорі, по всьому світу. Ваш гнів у цій ситуації справедливий. Ваше відчуття образи й виснаження Бог чує. Не дозволяйте цій гнилі вкрасти у вас віру в Україну. Держава має очиститися, і ми маємо право цього вимагати.Молюся за те, щоб правда в цій справі була доведена до кінця, а покарання стало показовим для всіх, хто й далі думає заробляти на війні та чужому болю. Нехай Господь укріпить наш народ, дасть мужність боротися не тільки з зовнішнім ворогом, але й з внутрішнім. Нехай Боже благословення буде з усіма вами.Люблю всіх, молюся за кожного 🙏❤️

Розповім про те, що люблю і практикую: автоматизацію процесів, навіть у такій важливій справі, як пошук співробітниківМоя компанія зараз активно набирає команду і публікує вакансії на відомих майданчиках. Можна було б тонути у сотнях резюме, витрачаючи час і нерви. Але є автоматизація, яка прибирає рутину й залишає лише суть.Наш алгоритм, який ми вже багато років вдосконалюємо, працює так: На кожне резюме йде автоматична відповідь із запрошенням у закриту групу в Telegram. І вже тут відсіюються ті, хто не перевіряє пошту, хто розміщує резюме «для галочки», хто не вміє перейти за посиланням, а замість цього починає телефонувати чи писати листи. Якщо людина спотикається на елементарному, вона не готова до складніших завдань.Далі — тестове завдання. І тут «відсіюються» ті, хто не хоче напружитись і витратити трохи часу заради власної мети. У результаті залишається не більше 10% мотивованих кандидатів. Саме їхні роботи ми розглядаємо. Лише потім дивимося резюме та портфоліо. Без хаосу, без марної метушні, тільки конкретика.Це вигідно всім. Роботодавцю, бо економить час і показує дисципліну кандидата. Кандидату, бо дає чесний і прозорий шлях: виконав завдання — отримав шанс.Автоматизуйте процеси. Прибирайте хаос, залишайте головне. Люблю всіх, молюся за кожного 🙏❤️

Чому добро переможе і цього разуЗ першого погляду може здатися, що зло має більше інструментів. Воно краде, обманює, підкуповує, тисне силою. Воно тоталітарне й ухвалює рішення миттєво. У порівнянні з цим добро виглядає повільним: воно обмежене правилами — «не вбий, не вкради, не бажай чужого». І може скластися враження, що зло виграє.Але є одне «але». Зло швидке, та нетривале. Воно тримається на страху, і цей страх руйнує його зсередини. Там немає довіри, немає союзів, які витримують випробування часом. Кожен диктатор рано чи пізно падає, кожна імперія зла завершує свій шлях у хаосі.Добро ж обмежене, та саме ці обмеження дають йому силу. Бо правила — це те, що дозволяє людям довіряти одне одному. Демократія повільна, бо враховує голос багатьох, але завдяки цьому вона переживає зміну лідерів. Там є спадковість, там є інститути, які тримають державу й громаду навіть тоді, коли змінюються обличчя.Зло може перемогти на короткій дистанції. Добро завжди перемагає на довгій. Бо воно дає людям життя без страху, дає можливість планувати майбутнє, виховувати дітей, творити.Тому вірте: добро завжди сильніше. Не через швидкість, а через стійкість. Не через страх, а через довіру. І саме тому світ, попри всі бурі, рухається до світла.Люблю всіх, молюсь за кожного 🙏❤️

Трішки про війну та залучення НАТОПрезидент Зеленський днями заявив, що Польща й Румунія вже обговорюють як би збивати російські дрони ще над заходом України. Але в європейських колах цього ніхто не підтвердив. Навіть приблизно. Навіть трішки-трішки. Навіть частково. Заява президента швидше виглядала як інформаційний вкид, аби перевірити реакцію Москви та союзників.Насправді ж шанс, що наші західні партнери підуть на такий крок найближчими місяцями, мінімальний, менший за 10%. Адже це означало б фактичне втягнення НАТО у війну. Сьогодні вони збивають (намагаються збивати) дрони лише тоді, коли ті перетинають їхній кордон. Перенести цю практику на українську територію — це геть інший рівень ризику, на який у Брюсселі поки не готові. Фактично, навіть якщо рішення про часткове закриття неба й буде ухвалене, то не раніше середини наступного року. До того часу максимум, на що можна розраховувати, — посилення оборони кордонів НАТО.Так, вони розуміють загрозу, і самі готуються до вторгення РФ до Європи, але вони розрахували що такого не станеться ще декілька років, і ніби ще є час на підготовку. Отже, небо над Україною й далі відкрите. А всі ці розмови — радше політичний сигнал, ніж реальний план дій. А ще нагадаю, що Україна потрібна лише українцям, і ніяких друзів у глобальній політиці немає, тільки ситуативні партнери. Тримайтеся, любі.

Клисична історя про людину яка шукає інвестораПриходить до мене стартапер. Каже: маю геніальний ІТ-проєкт, шукаю інвестиції. Я питаю: ну окей, покажи фінплан, кошторис, хоч якусь документацію. А він каже — нічого немає. Тільки "ідея шикарна".Відповідаю: добре, підготуй усе, покажу інвесторам. За тиждень приносить щось склеєне абияк, без логіки, без розрахунків. Немає навіть банального обліку податків чи адміністративних витрат.Я йому: тут поправ, тут врахуй, тут перероби — бо з таким я нікому твій проєкт показати не зможу. А він мені у відповідь: "Ще трохи — і це вже буде наукова дисертація!". Це гумор із сарказмом такий в нього.Друзі, у мене одне питання: ви хочете грошей чи хочете в стендап із цим своїм "гуморком"? Бо ваші проєкти здебільшого саме такої ж якості, як і гумор.Хто справді хоче на європейський чи американський ринок — той знає: це завжди бюрократія, це юристи, це податки, це упаковка. Чеки на ідеї без документів — це байки з 90-х.Реальність така: щоби упакувати проєкт під серйозні інвестиції, вам треба 10–20 тисяч євро на економістів, юристів, консультантів. І це ще без гарантії, що ви отримаєте гроші.Тому якщо ви шукаєте 20–50 тисяч — звертайтесь до друзів, ідіть у банк, продавайте щось, запускайте монетизацію вже сьогодні. Бо гроші дають не за мрії — а за чіткий, зрозумілий, прибутковий план. В інших випадках, готуйтеся до серйозних випробувань та величезної роботи.Обіймаю. Молюся за кожного 🙏❤️ Але й правду кажу прямо.

Український костюмКоли бачу дорослих пані у віночках, десь всередині стає дуже смішно. Але я стримуюсь, бо справа не в сміху, а в нерозумінні.Український народний костюм — це не просто вишиванка з базару. Це складна система знаків, статусів і символів. І носити його просто так — це як носити генеральські погони, бо вони гарно блищать.Віночок — це не просто прикраса. Це знак. Символ дівчини, яка ще незаймана і шукає чоловіка. Все. Крапка. Не жіночність, не традиційність, не естетика. А саме — дівчина на виданні.Тому доросла жінка у віночку виглядає щонайменше кумедно. А якщо поруч чоловік і діти, то це вже не іронія, а пряма клоунада з натяком на легковажність і легку доступність. Якби чоловік одягнув весільну фату і пішов на ринок — теж виглядало б цікаво.До речі, у традиційному чоловічому строї теж була велика золота сережка. Але її носили не всі підряд, а лише ті козаки, що були єдині сини, або чоловіки, в родині, щоб у бою їх щадили, бо вони остання надія роду.Так само й із жінками:Мала дівчинка — з непокритою головою.Дівчина на виданні — у віночку з стрічками.Молода дружина — в очіпку чи хустці.Старша жінка — у хустці або в намітці.А хор бабусь у віночках? Так, існує. Але він створений саме для ефекту парадоксу. Як чоловік у платті на сцені. Весело, але несерйозно. Знаймо своє, і не перетворюймо спадщину на маскарад.Люблю всіх, молюся за кожного 🙏❤️

Хто шукає гарну бізнес-ідею — забирайтеЗнаєте, зазвичай найкращі ідеї приходять тоді, коли сам чогось шукаєш і не знаходиш. От і цього разу так вийшло. Вирішив трохи набрати м’язової маси — присідання, відтискання, прес. І згадав стару козацьку байку: мовляв, раніше козаки чекали, поки народиться бичок, і щодня з ним присідали. Бичок ріс, і вправи щодня ставали важчими.От мені і знадобився такий "бичок" — у вигляді мобільного додатку.Мені потрібно:– обрати вправи з власною вагою,– отримувати щоденні нагадування у вказаний час,– бачити завдання з +1 повторенням щодня — м’яке, поступове ускладнення, яке веде до цілі.І, о диво, такого додатку немає. Є купа складних, наворочених, заплутаних сервісів, але жодного з тим, що дійсно потрібно. Якби було, я б вже підписався.Ідея проста. Потрібна команда і грамотне ТЗ. А потім — маркетинг. І навіть інвестор не обов’язковий: об’єднайтесь із будь-яким спортзалом, постачальником спортивного харчування чи чимось схожим. Їм — реклама, вам — ресурс на запуск.Кому була потрібна ідея та чернетка плану, тримайте. І нехай у вас усе вийде, бо всі добрі починання, за замовчуванням, благословенні.Всіх обіймаю. Молюся за кожного 🙏❤️P.S. До речі, сьогодні православні вшановують апостола Юду. Але не того, що зрадив, а того, що брат Господній.

Синдром втраченого шляху: Тест із 9 питань до себеПсихологи давно описують стан, коли людина не стільки нещасна, скільки розгублена. Зовні — усе в порядку: робота, спілкування, навіть якісь досягнення. Але всередині — ніби глибоке і мовчазне “не туди”.Цей стан не має діагнозу в МКХ чи DSM. Але має впізнавану структуру.Ось 9 симптомів. Якщо у вас є мінімум 6 — з великою імовірністю ви перебуваєте в точці, яку можна назвати Синдром втраченого шляху.🟡 Тест: чи впізнаєш себе?— Ви згадуєте про шанс, який не реалізували — і він досі болить.— Ви відчуваєте, що здатні на більше, але щось ніби тримає.— Ви часто удаєте впевненість, бо не хочете здаватися слабким.— Є хтось із минулого, з ким не поставлено внутрішню крапку.— Ви час від часу боїтеся, що вас не визнають або забудуть.— Ви витрачаєте час на справи, які не приносять глибокого сенсу.— Ви помічаєте заздрість до тих, хто діє сміливіше за вас.— Є важливе питання, де ви собі не чесно відповіли.— Вам не вистачає простого “Я тобою пишаюся” — від когось або від себе.🔍 Що це за стан і звідки він береться?Це не депресія. Не криза. І не лінь. Це — втрата внутрішнього курсу. Невелике, але постійне відхилення від свого шляху.Часто це буває в людей, які звикли бути сильними. Які беруть на себе багато, але не завжди чують себе. Це накопичена втома від вибору “як треба”, а не “як твоє”.З часом з’являється хронічне відчуття, що ти ніби гравець у грі, правила якої не ти писав. І навіть перемога в ній не тішить.💬 Якщо впізнали себе — не соромтесь. Це не кінець шляху. Це сигнал, що пора повертатися до себе.У червні я починаю роботу з групою людей, які хочуть знайти свою дорогу знову. Якщо вам цікаво — поставте плюс у коментарях, я напишу вам особисто та дам запрошення до цієї групи.Без мотиваційного булшиту. Без пафосу. Тільки робота з собою — і чесність.

Христос Воскрес, браття і сестри! Так, не жарт — дійсно Воскрес. А от економіка України, на жаль, тільки збирається виповзати з могили.Уявіть собі, якби з 91-го ми не чекали манни з неба, а почали будувати нормальну економіку — не цю, з діркою посеред ВВП, а справжню. Зараз би ЄС та НАТО носились за нами, як дівки за айтішником з топу Google.Стартові позиції у нас були кращі, ніж у Польщі. І ресурси, і інфраструктура, і можливості. А от що ми зробили? Відкрили святе тріо — «відкат, дерибан і покращення». І молились на нього 30 років.Навіть якби у 2014-му нас таки вирішив облизати той північний ведмідь, а ми б мали економіку і армію, то він би вдавився ще на вході. А так — що? Взяли Крим, як кіт зі столу булочку.Замість того щоб будувати країну, ми будували черги до візового центру. І що? Відповідальність не на політиках. Вони як мухомори — ростуть там, де зручно. Винні ми. Бо дали їм рости. Але вже не час ридати — час розгрібати.Так, зараз для бізнесу час такий собі — але то як холодний душ після сауни. Але саме зараз він найважливіший. Бо багатим легше боротися з корупцією. Бідні тільки лайкаються в коментарях.Тому досить нити. Будуй бізнес, кар’єру, тягніть інвесторів. І не чекайте, що хтось прийде й зробить усе за нас. Бог дає шанс — але не кладе пиріжка до рота.Всім любові, сил та натхнення ❤️🙏