Притча про доброго самарянина, або «Як не бути мудаком»Жив-був один хитрий законник — такий собі юрист від релігії. Він підкотив до Ісуса і вирішив показати свою ерудицію:— Учителю, а що треба робити, щоб отримати вічне життя?Ісус, як справжній майстер сарказму, відповів йому питанням на питання:— А що в законі написано? Читати вмієш?Той гордо випрямився, бо, звісно, вмів, і продекламував:— Любити Бога всім серцем, душею, розумом і силою своєю. А ще ближнього, як самого себе.Ісус усміхнувся:— Молодець, отримуй п’ять з теології! Так і роби — і будеш жити.Але законник був не простий. Він же прийшов не відповідь отримати, а себе виправдати. Тому швиденько додав:— А хто мій ближній?І тут Ісус йому каже:— Слухай, ось тобі історія.Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон (а це, до речі, така собі дорога — там хоч туристичне бюро відкривай для грабіжників). Ну, і що ви думаєте? На нього напали розбійники, обібрали до нитки, відгамселили й кинули помирати в пилюці.І ось іде повз нього священник. Уважно подивився, покрутив носом, мовляв, «не моя парафія», і пішов собі далі.Потім проходив левіт — це такий богослужбовець, який мав би бути побожним. Подивився, зітхнув: «Ну, що ж, таке життя…» — і теж дременув далі.І ось їде собі самарянин. А це, на хвилиночку, був тип людей, яких у тогочасному Ізраїлі терпіти не могли. Вважали їх мало не сектантами. Але він зупинився, пожалів того бідолаху, перев’язав рани, посадив на свого осла, відвіз у готель, оплатив рахунок і сказав:— Ось тобі два динарії, подбай про нього. Якщо треба буде більше — повернуся, віддам.І тут Ісус повертається до законника:— Ну, так хто з цих трьох був ближнім для пограбованого?Той, вже без випендрежу, відповідає:— Ну, той, хто допоміг.— О! Так і ти йди та роби так само!І тут вся мораль: ближній — це не той, хто поруч живе, а той, хто не пройде повз, коли тобі погано. І віра тут ні до чого. Неважливо, які ти знаєш молитви, якщо тобі байдуже до чужого болю.Оцю 👆 шикарну історію записав євангеліст Лука (той самий, що був лікарем, а не просто автором релігійних текстів). Десь у 60-х роках нашої ери він сидів і занотовував все, що казав Ісус.Отже, суть цієї притчі не в тому, щоб знати закон, а в тому, щоб не бути байдужим козлом. Бо, як бачите, релігійні діячі пройшли повз, а допоміг той, від кого цього ніхто не чекав.Тому коли бачиш когось у біді — не шукай виправдань, будь тим самим добрим самарянином. Бо світ і так повен священників і левітів, які роблять вигляд, що їх це не стосується.