Видавництво Богдан

📖 «Чорне сонце»✍🏻 Ребекка РоангорсЯк я казала раніше, ця книга, наразі, одна з найтемніших і найатмосферніших фентезійних історій, які мені попадались останнім часом. І темрява тут не лише про кров,жорстокість etc. Вона всюди: у релігії, фанатичній вірі, пророцтвах і людях, яких з дитинства ламають і ліплять наново, під чужі очікування.Історія крутиться навколо кількох персонажів, але найбільше мене зачепив Серапіо. Хлопчик, якого з самого дитинства готують до чогось дуже моторошного й сакрального. Його буквально ростять як інструмент для бога-ворона. Сцени з його дитинства важкі, а місцями прям дуже тривожні. Особливо те, наскільки спокійно дорослі навколо ставляться до насильства в ім’я віри. Не сказати що це щось нове, як в реальності так і в купі художніх книг з подібною тематикою. Та кожного разу я дивуюсь, рівню всіх цих…дійств.Паралельно є лінія Ш’яли — капітанки корабля з магічним голосом, яка пливе морем до святого міста Това, де має статися Сонячне затемнення. І весь роман тримається на цьому відчутті неминучості. Усі персонажі вже повільно йдуть до катастрофи, просто ще не до кінця це розуміютьДуже сподобалось, наскільки створений Роангорс світ не схожий на класичне європейське фентезі. Тут культура й атмосфера натхненні цивілізаціями доколумбової Америки, і це реально освіжає жанр. Міфологія, ритуали, жерці, культи, політичні інтриги — усе відчувається чужим, древнім і не вторинним.Не новина, що я люблю деталі і побудову лору, та в цій книзі авторка не дає цієї інформації забагато. Трохи заводить в хаос богів, кланів і вірувань а там, потроху сам складаєш картинку. Атмосфера тут просто брудно прекрасна. Морок, спека, кров, море, пір’я, обсидіан, ритуали і постійне відчуття, що сонце скоро згасне, і нехай воно все летить то бісаВидавництво Богдан 🌟

📚 “Річки Лондона” Бен Ааронович. Атмосферне міське фентезі.Серію романів міського фентезі англійського автора Бена Аароновича “Річки Лондона” часто порівнюють зі “Справами Дрездена” Джима Бутчера та “Гарретом” Глена Кука. По враженням від першої книги я б сказав, що ця серія є золотою серединою між ними. Низьке міське фентезі - так би я її охарактеризував на самому початку, але вже ближче до фіналу книга стає більше міським фентезі. З’являється більше магії, проявів надприродного, різних істот та персонажів з фольклору тощо.Історія починається з Пітера Ґранта, який опитуючи свідків зухвалого вбивства примудрився опитати привида, який мешкає в Лондоні вже понад сотню років. Це втягує його у вир подій, де магія та надприродні сили є нормою. Він стає учнем справжнього мага, інспектора Найтінґейла та з подивом дізнається, що магія існує, як і безліч міфічних істот, і це не така вже й велика таємниця. В поліції є багато людей, особливо серед тих, хто очолює відділи, які в курсі справи і враховують це при розкритті злочинів. А тим часом, хтось, або щось дуже давнє та зле вбиває людей на вулицях та творить справжній хаос.Книга динамічна, тут постійно щось відбувається й цю динаміку автор розбавив суто англійською атмосферою та історією Лондона й Англії. Це настільки класно написано, що інколи я відчував потребу налити собі англійського чаю, закутатися в плед та сидіти в альтанці, думаючи, що стара добра Англія зникає і ніхто вже не пам’ятає правила етикету. В книзі багато описів різних місць Лондона, як сучасного так і старовинного, багато історії яка пов’язує минуле та сучасність, є описи того як виникли ті чи інші традиції, звички, соціальні норми. Навіть коли головні герої подорожують різними районами Лондона відчувається різниця в атмосфері між ними. Особливо гарні контрасти між районами старої забудови та сучасним світом, який поступово їх витісняє.Пітер Ґрант людина сучасна, тому починаючи вивчати магію, він цікавиться як це працює, причому на найглибшому рівні. Як саме куля світла з’являється на долоні? Чи порушує вона закони фізики? Які процеси призводять до її появи. У системі магії, яка описується в книзі, відчувається логіка та конкретні закони, завдяки яким вона працює. Я б сказав, що магія тут схожа на окремий розділ науки. І це не дивно, бо описав та впорядкував її сер Ісаак Ньютон, він же сприяв розвитку науки. Різні істоти з легенд та міфів, міського фольклору тощо існують не тому, що автор просто вирішив їх додати навмання. У них є свої передумови появи та давня історія і вони відчуваються невід’ємною частиною цього світу.В книзі є гарний гумор та іронія з критикою сучасної англійської поліції та бюрократії, є легкі жарти щодо англійських традицій. І на початку здається, що це таке легеньке та трохи гумористичне фентезі. Пітеру Ґранту теж здається, що він потрапив у сповнений чудес світ магії. Саме тому інспектор Найтінґейл бере його з собою на деякі завдання, де Пітер повинен сам оцінити те, що побачить. Історія з упирями, як живуть в звичайному будинку мені дуже сподобалася та запам’яталася завдяки своїй атмосфері. Автор всю сцену побудував на контрастах і без жодної краплі крові зміг показати зворотній бік магії. Дуже сильно та атмосферно.Без гарно прописаних персонажів ця книга не була б варта навіть одного пенні, і можу сказати, що більшість персонажів мені сподобались. Пітер Ґрант та його подруга Леслі спочатку здаються простими та зрозумілими, але під дією обставин вони проявляють неочікувані риси характеру, змінюються тощо. Водночас такі люди як інспектор Найтінґейл, які живуть давно і багато чого бачили, та володіють магією, залишаються майже незмінними. Хоча інколи сучасна молодь, така як Пітер можуть відкрити їм очі на щось нове, наприклад на досягнення сучасних технологій.Ця серія є гарним представником жанру міського фентезі. Першу книгу мені надіслали з видавництва “Навчальна книга - Богдан”, за що їм окрема подяка. І тепер я планую збирати та читати всю серію. #КаджитЧитає #фентезі #РічкиЛондона #БенАаронович #читаємоБогдан📱 Ютуб-канал “Три кванти опівночі” |🤑 Підтримка каналу

#читаю_розповідаю#Згадки про мою смерть. Український народний герой Симон Петлюра. З моїх споминів про Симона Петлюру : спомини.Автор  -  Королів-Старий ВасильУпорядкував - Олександр ГаврошВидавництво #БогданСторінок - 400Жанр #мемуари (художні спогади)серія РаритетОцінка  10/10⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐"Ангел-Хоронитель мав зі мною мав аж надто  багато клопоту". ✨ «Згадки про мою смерть» — це останній твір українського письменника Василя Короліва-Старого, написаний незадовго до його відходу у засвіти. У ньому автор озирається на власне життя, майстерно поєднуючи документальні факти з виразною, живою белетристикою.📚 ​Мемуари — один із моїх найулюбленіших жанрів. Мені важливо відчути живу людину через призму епохи, побачити її вразливість і силу, а не просто сприймати як суху історичну постать. Разом із автором  подорожувала: від його дитинства і аж до завершення життєвого шляху.⚡ ​Народився Василь у родині священника. Батько мав колосальний вплив на становлення хлопця, і цей духовний зв'язок відчувається протягом усієї розповіді — автор часто й щиро дякує Богові. Доля не була надто прихильною до нього: рання втрата матері, низка небезпечних випадків, коли він заледве не загинув (чого варта лише моторошна історія на болотах).⚡ ​Доросле життя автора розгортається на тлі буремних історичних подій: студентські роки, перший шлюб, здобуття фаху ветеринара та перша робота на чужині. Згодом — запеклі часи визвольних змагань і доби Петлюри, та зрештою — гіркий, але творчий хліб в еміграції. Особливу увагу Василь Королів-Старий приділяє своїй пристрасті до книг, повсякчас наголошуючи, що саме література формувала його світогляд.✨ ​Окремим щемом відгукується частина «Український народний герой Семен Петлюра». У ній автор тепло згадує про знайомство із Семеном ще в дитячі роки, їхню міцну дружбу, спільні погляди на життя та бачення політичної боротьби за українську незалежність.✨ ​Це надзвичайно глибока й затишна книга про те, як залишатися Людиною, коли навколо рушиться звичний світ. #цікаві_фактиВасиль Королів-Старий  — український прозаїк, видавець, громадський діяч і художник. Один із фундаторів Української Центральної Ради. Найбільш відомий як автор перших українських літературних казок, що популяризували міфологію.Роки життя: 1879 (Полтавщина) — 1941 (Чехія).Освіта: Закінчив Полтавську духовну семінарію, а згодом навчався в Харківському ветеринарному інституті.Громадська діяльність: Був активним членом Української партії соціалістів-федералістів. У 1917 році брав участь у розбудові української державності, працював у Центральній Раді.На еміграції: З 1919 року перебував у Чехословаччині. Відмовився від громадянства СРСР і до кінця життя залишався громадянином УНР. Займався журналістикою та писав прозові твори. Літературний доробок:«Нечиста сила» (1923): Найвідоміша збірка казок. Її мета — переосмислити образи традиційної української демонології та показати, що духи природи є добрими й чуйними помічниками.Найвідоміші казки: Оповідання «Хуха-Моховинка», «Мавка-Вербинка» та «Лісовик».Також є автором повісті «Чорні хмари» та низки публіцистичних і мистецтвознавчих статей.  💋☕📕#рекомендую#мемуари#читаюБогдан

Відгук malynka__❤️«Чорне сонце» Ребекка Роангорс вночі дочитала книгу «Чорне сонце» і спішу поділитися враженнями, адже ця історія мене справді захопила. Це стовідсоткове попадання в сердечко, бо тут є все, що я так люблю: повільна, тягуча оповідь, темна атмосфера і магія, яка буквально збурює уяву. це не класичне фентезі в сеттингу середньовічної Європи. Тут перед нами постає світ, натхненний доколумбійською Америкою: корінні народи зі своєю історією, віруваннями та релігією. У цьому є якась дика, неприборкана сила, яка справді вражає і створює абсолютно унікальну атмосферу. релігія в цій історії відіграє ключову роль, адже вона не просто фон, а рушій усіх подій. Мені особливо подобається, що тут немає жодної романтизації – це жорстока, подекуди навіть болюча історія, яка пробирає до глибини. персонажі – окрема любов♥️Авторка створила складних, суперечливих і часом відштовхуючих героїв, які можуть викликати симпатію або, навпаки, повне неприйняття. Серапіо – один із найсильніших образів у книзі. Його історія вражає і залишає дуже неоднозначні емоції. Спочатку його щиро шкода, але з часом ловиш себе на думці, що починаєш його боятися. Бо він не лише жертва обставин, а й активний учасник подій. Його персонаж справді тривожний 🐦‍⬛️ жіночі персонажі тут теж дуже цікаві. Чого варта хоча б Шʼяла😉, коли я вперше про неї прочитала, це був справжній шок. Вона нестандартна, яскрава, абсолютно не схожа на тих героїнь, до яких ми звикли. І вона мені дуже подобається🫶🏻 фінал залишає після себе багато запитань, адже все не так однозначно. Є моменти, які можна трактувати по-різному, і це лише підсилює моє враження. З’являється відчуття, що історія не закінчується разом із останньою сторінкою. І я ловлю себе на думці, що мені терміново потрібне продовження. Хочеться знову зануритися в цей світ, розібратися в усіх нюансах і дізнатися, що буде далі. це справді дуже сильне, темне фентезі. І я не розумію, чому на цю книгу так мало відгуків, бо для мене це 10/10. тому якщо ви любите темне, атмосферне, місцями жорстке і нестандартне фентезі – дуже раджу звернути увагу на цю історію.

Відгук Петра Мірошника😎Роджер Желязни "Дороговкази", видавництво Богдан, 160 ст, 2024 р.#читаємоБогданЖелязніада продовжується! От не вгадаєш з цим Желязни - читаєш анотацію, намагаєшся вгадати що на тебе чекає, а авторові все рівно вдається вразити! А у випадку з "Дороговказами" взагалі вийшло, що це тепер моя одна з найулюбленіших його книг, хоча я думав, що вона буде навпаки десь в кінці цього топу. Але я не проти такого сюрпризу, навіть навпаки"Дороговкази" - це чудовий приклад роману про подорожі в часі, який хоч і не є твердою фантастикою, але приємно вражає своїми концепціями. Не зважаючи на малий об'єм, книзі є чим здивувати. Головний герой Ред Доракін подорожує Дорогою, щоб знайти своє минуле. Що це за минуле, звідки він - він не знає, але його веде власне відчуття в ціх пошуках. З іншої сторони його шукає син і от десь на Дорозі вони зустрінуться...Перше, на що звертаєш увагу, коли читаєш цей роман, це назви розділів - Один і Два, які чергуються. Желязни вирішив, що перший буде лінійною історією (про Реда), а другий - нелінійною (другорядні персонажі). Тобто маємо сюжет, який час від часу стрибає в часі - минуле та майбутнє. Якщо чесно, про це я дізнався вже коли прочитав роман. Я, звісно, бачив, що іноді історія неначе відхиляється, але це лише додало якоїсь інтриги в сюжеті. Я просто насолоджувався книгою.Взагалі, "Дороговкази" мені прям дуже сподобались. От якась ця книга затишна. І герої тут цікаві, не зважаючи на те, що прописані вони лише поверхнево. Цього вистачає на таку невелику книжечку. Є щось чудове в можливості проїхатись такою Дорогою і побачити чи то минуле, чи то майбутнє. В "Дороговказах", мабуть, найсильніше проявляється романтична натура фантаста Роджера Желязни. А взагалі, іноді виникало відчуття, неначе ти це вже бачив колись, оці ідеї. Наприклад, згадалось оповідання Стівена Кінга в збірці "Команда скелетів" "Найкоротший шлях місіс Тодд". Хто зна, чим надихався пан Стівен.Гарна книга, яку справді хотілось би бачити в більшому об'ємі. Щиро раджу!

ПРО КНИГУ 📖 Трьох чоловіків наворожила стара циганка Єлені: одного від Бога, другого від людей, а третього — най Бог боронить — від нечистого. Бо за кохання і радість материнства муситиме платити таку страшну ціну, що й назвати лячно.І все через «тоту» — ненависну лярву, яка з власної примхи чи волею вищих сил обрала своєю носійкою бідаку Єлену. Темна сутність дрімає, вичікуючи слушної миті, щоб удосталь спити чоловічої сили необачних, які закохаються в Єлену.Через лярву дівчини цураються сусіди, хоч і не розуміють, з чим насправді мають справу. Через неї недолюблює сироту баба Параска. Саме через хтиву дияволицю, вірить дівчина, усі її нещастя. Сільська босорканя Стефа вважає інакше: не на часі боротися з тим, що є твоєю частиною, бо настають страшні часи.Відьма не помиляється: в Маріямполі кирзовим чоботом уже топчуть землю ті, від чиїх діянь здригнеться навіть пекло.Ким стане Єлені «тота»: ще одним ворогом чи вірним союзником?Чи зможуть вжитися в одному тілі юна чиста душа і прадавня демонічна істота?І хто, зрештою, візьме гору?У книзі зображено село Маріямпіль (нині Івано-Франківщина) в період приходу других совітів, коли проти зайд боролася до останнього воїна боївка провідника УПА Сапера.Якщо певні події твору вас нажахають, то знайте: якраз вони — не авторська вигадка.

Відгук читачки 📝 надія — наче ніж без ручки, тому щоразу, коли він поріже тебе, ти ще дужче боїшся знову схопити його.Дванадцять років. Саме стільки згорьовані мама і тато не полишали надії обняти свою єдину дитину, викрадену під час святкової ходи в самому серці Нью-Йорка. Саме стільки молода журналістка Мірен Тригс вперто продовжувала пошуки дівчинки.Саме стільки років на переломі тисячоліть знадобилось, щоб світ докорінно змінився.Події в цьому романі розтягнуті на дванадцять років, хоча у динаміці сюжет охоплює заледве дванадцять днів - майже кожен розділ відносить нас до 27 листопада (дня зникнення Кери), але в різні роки й різні моменти. Це дуже цікавий прийом. Він дає відчуття цілковитої напруги, тим паче що саме цього дня щокілька років батьки отримують касету із коротким відео, яке засвідчує рандомной момент із нового життя викраденої дитини. Звідси, до речі, й назва книги - екран мерехтить (сніжить), коли відео на магнітній плівці добігає кінця.Поліція та ФБР змальовані не в найкращих фарбах (я втомилася рахувати, скільки разів вони давали батькам марні обіцянки😡), бо ключовим тут стало саме журналістське розслідування з усіма його підводними каменями (включно із гонитвою за сенсаціями).Ця книга порушує настільки багато тригерних тем, що, в якись момент, тебе охоплює почуття похмурої безвиході: дітей викрадають на вулицях, молодих дівчат гвалтують, старих людей грабують, не кажучи вже про домашнє насильство, убивства та атмосферу цілковитої безкарності. А потім, майже у фіналі, зʼявляється зовсім випадковий персонаж, що дає усьому на диво просте пояснення.📝— Якби ж світ був трохи такий, як ви! [добрий, щирий, безхитрісний]— Міс, а він уже такий. Просто треба дивитися в належні місця.Можливо, Мірен, що присвятила себе пошукам правди й відновленню справедливості, не до кінця зрозуміла ці слова і, схоже, ще не ступила на шлях до морального зцілення (бо її особиста драма теж дуже непроста), але читач, я певна, дав їм належну оцінку. Зрештою, світ не такий безнадійний, поки в ньому є ті, хто сподівається й вірить.📚Дівчинка снігів, Хавʼєр Кастільйо

Книга “Рій”Автор Франк ШетцінґВидавництво “НК — Богдан” 🌟Оцінка ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Ціна 1199 грнНімецький письменник Франк Шетцінґ ще у 2004 році написав роман, який розійшовся тиражем майже у чотири мільйони примірників і був перекладений 27 мовами. “Рій”, а саме про нього ми говоримо, тоді став сенсацією і тепер доступний українською.“Рій” — це тисяча сторінок про те, як океан оголосив людству війну. І ніби затравка звучить як дешевий бойовик-катастрофа, але насправді це щільний, науково вивірений роман на перетині екологічного трилера, твердої наукової фантастики та класичного сухого технотрилера. Тут кити атакують судна біля берегів Канади, глибоководні хробаки поїдають метанові клатрати на норвезькому шельфі й дестабілізують морське дно. Водночас з цим краби окуповують американські мегаполіси й отруюють водогони. Нарешті Франція переживає пандемію через заражених лобстерів. Океан ніби вбиває людство, бо воно нищить його. Але група вчених намагається з’ясувати реальну причину глобальної катастрофи і скоро їм це вдається. Франк Шетцінґ підійшов до свого матеріалу як дослідник. Він залучив реальних вчених (океанографів, геологів, спеціалістів з морських ссавців) і побудував на їхніх знаннях цілий архітектурно-науковий каркас для свого роману. Тому опорною конструкцією сюжету стали метанові гідрати, біоакумуляція токсинів у крові косаток та механіка мегацунамі. Думаю, що тоді, у 2004 році, це читалося як сміливе передбачення, а сьогодні, коли ми вже перетнули першу реальну кліматичну межу, книга виглядає як запізніле попередження. Проте менш цікавою вона від цього не стає. “Рій”, на мою думку, трохи затягнутий. Письменник збирає величезний ансамбль персонажів з усього світу (норвезькі вчені, канадські зоологи, американські військові, французькі медики) і майже кожному присвячує розділи з передісторією, психологічними портретами та особистими драмами. Частина з цього дійсно працює на загальну картину, але сторінок сто, а то й більше, можна було безболісно вирізати без жодної шкоди для сюжету. Темп у середині книги провисає саме тому, що автор не завжди вміє зупинитися вчасно і намагається розкрити глибину того чи іншого героя, але мене не цікавить особисте життя дослідника хробаків. Я хочу дізнатися, що там коїться в океані, чому Земля буквально вбиває людство і що з цим зроблять герої. Другий момент стосується видання. “НК — Богдан” випустили “Рій” з чудовою жанровою обкладинкою, якісним папером, лясе та зручним для читання шрифтом, тобто маємо солідний вигляд книги за тисячу гривень. Але тут підвела коректура. Я не з тих читачів, які полюють на друкарські помилки, але тут нарахував понад 30 хибодруків. І це ще я не дуже уважний в цьому плані. Для книги такого класу і такої ціни це прикро. Сподіваємося будуть додруки і там все виправлять. Фінал роману позбавлений голлівудського пафосу, адже це європейський роман, і це правильне рішення. Не буду звісно спойлерити, але скажу, що кінцівка реалістична та бентежна, адже людство не перемагає, а отримує лише час чи шанс на спокуту. Тобто людина залишається на випробувальному терміні. Принаймні, саме це зрозумів я, коли закінчив останню сторінку. “Рій” — не ідеальна, але цікава та важлива книга. Це своєрідний жанровий гібрид, який поєднує наукову точність із масштабною катастрофою та кінематографічністю технотрилерів. І при цьому автор ставить важливе питання усім нам, нам яким варто задуматися. Якщо ми вже давно поводимось як вірус на власній планеті, то чи не є все, що відбувається зараз закономірною імунною відповіддю нашої Землі?#рецензія #читаємоБогдан📱Ютуб-канал Pavlo Fantastenko | 💰Підтримка каналу

Відгук читачки ⬇️"Будьте обережні, наступний крик, який почуєте, можливо буде вашим."📘"По той бік пам'яті"✍️ Ксенія Циганчук Ksena Tsyganchuk 📚 Видавництво Богдан Я рідко беру до рук горори, а ця книга буквально змусила мене задихатися. Я читала її перед сном, і в якийсь момент зрозуміла, що боюся поворухнутися, бо адреналін просто вирував у крові. Ксенія Циганчук не просто розповіла історію — вона закинула мене разом із героями посеред глухого хутора, де кожен шурхіт здається смертним вироком.Уявіть: абсолютна глушина, кілька старих хат, покинута церква і цвинтар. Зв’язку немає, допомоги чекати нізвідки. Таке враження, що ці молоді люди, самі того не знаючи, привели разом із собою на хутір смерть із косою. Це той самий первісний жах, де межа між реальністю та маренням розмивається, а ти відчуваєш ніби за тобою постійно хтось стежить.Найбільше моє серце боліло за підлітка Антона. Це наївне дитя спочатку щиро раділо пригодам, мріючи, як "заллє" цей атмосферний треш в інстаграм. Контраст дитячої наївності та липкого, темного зла, що дихає в спину, просто вивертає душу.Авторка майстерно вплела сюди наш український колорит, взявши за основу казку про Івасика-Телесика. Але це такий хард-варіант, після якого я вже ніколи не читатиму народні оповідки зі спокоєм. Це історія про прадавні обряди ініціації, де стара особистість має померти, щоб дати місце чомусь новому. Про генетичну пам'ять і поклик крові, який сильніший за будь-яку логіку.Я весь час намагалася вгадати: це людина коїть ці вбивства чи все ж потойбічна істота? Але фінал спрацював як холодний душ. Він ошелешує і перевертає все догори дриґом. У голові залишається лише одне запитання: "Як я могла не помітити цього раніше?"Книга дуже глибока: вона про вимирання сіл і самотність старих людей, про наші безпідставні страхи, про те, як ми клеймуємо інших, і про те, що одна відверта розмова могла б врятувати життя.Після останньої сторінки в темряву вдивляєшся інакше. Бо знаєш — там точно ХТОСЬ є.❓А ви любите книги, від яких калатає серце й хочеться ввімкнути світло? Чи такий жанр не для ваших нервів?🤔

🌊 “Рій” Франк Шетцінг. Глибокий космос океану.Міжнародна гідрографічна організація виділяє п’ять океанів на Землі які поєднуються в Світовий океан, що займає близько 70,8% всій поверхні земної кулі. І незважаючи на все це, станом на зараз океан досліджений гірше, ніж поверхня Місяця або Марсу. Вважається, що люди змогли дослідити лише 5% загального об’єму океану, а картографувати вдалося лише 25% океанічного дна. А коли мова заходить про глибині понад 200 метрів то там людство дослідило від 0,05 до 1% глибоководних ділянок. Світовий рекорд занурення належить єгиптянину Ахмеду Габру, у вересні 2014 року в Червоному морі він досяг позначки глибини у 332,35 метра. Це здається вражаючим, якщо не знати, що найбільша зафіксована глибина Тихого океану 11022 метри. Сильний холод, неймовірний тиск, темрява та велика вартість стають на заваді дослідження океану.В романі “Рій”, який мені надіслали з видавництва “Навчальна книга - Богдан”, всі події відбуваються в світовому океані та на суші, яка повністю від нього залежить. Головні герої - це спеціалісти та вчені які працюють в різних галузях так чи інакше пов’язаних з океаном. В Норвегії це Сіґур Йохансон, відомий морський біолог, самозакоханий естет та гурман, на острові Ванкувер, що в Канаді, Леон Аванак, відомий спеціаліст, який досліджує поведінку морських китів та касаток тощо. Нових персонажів автор вводить поступово, але кожен з них відомий спеціаліст в своїй галузі і всі вони мешкають в різних частинах світу. Через такий підхід автор гарно та докладно показує як взаємопов’язані всі події, що відбуваються в океані та вплив океану на життя людства й навпаки.Чомусь я вважав, що ця книга буде пригодницькою фантастикою на тему змін клімату та якоїсь серйозної загрози (можливо інопланетної, або земної) з боку океану. Натомість я отримав дуже серйозну та глибоку наукову фантастику, яка базується на сучасних знаннях людства про океан. І що для мене стало найприємнішим та неочікуваним - в книзі багато часу присвячено детальній розповіді про те, як різні науковці працюють в океані. Інколи такій розповіді може бути присвячено по 3-4 сторінки поспіль: особливості поведінки касаток та китів, як вони мігрують, як вчені їх досліджують, як працюють встановлені на них маяки і яку інформацію вони можуть передавати, а також як картографують та досліджують океанічне дно, вивчають його історію, будову та формування тощо. І все це майстерно вплетено в сюжет, так, що читати цікаво, інколи навіть цікавіше, ніж науково-популярну літературу на цю тему. Автор явно багато знає про морську біологію, екологію, поведінку морських тварин тощо.І поступово всі герої книги та і звичайні люди починають помічати щось дивне, що відбувається з океаном. Тисячі китів буквально зникли з усіх радарів під час сезонної міграції, а потім з’явилися у берегів Норвегії, і їх поведінка кардинально змінилася. В океанах стали зникати човники рибаків та невеликі кораблі. В Австралії відмічають небезпечну активність кубомедуз, яких називають морськими осами, вони атакують узбережжя країни, а пляжі Коста-Ріки стали вкрай небезпечними завдяки тисячам смертельно небезпечних “португальських корабликів”. А ще глибоко на дні океану виявили незвичний вид морських хробаків, які харчуються метаном, і тут все нормально, але тоді виникає питання навіщо їм щелепи, що вони ними повинні гризти? Інколи складається враження, що різні види в океані спеціально об’єдналися проти людства але яка мета всього цього? Щоб там не було, але людство вже почало відчувати на собі вплив цих змін, що ще раз підкреслює наскільки ми залежні від океану і наскільки все в ньому взаємопов’язано.Сюжет цікавий, автор приділив багато часу персонажам, створивши дійсно гарних головних героїв. Особисто я просто насолоджуюся цією книгою і читаю по 3 глави в день, розтягуючи задоволення від гарної історії. За мірою читання буду писати ще про свої враження від цієї книги. Якщо любите тему океану та наукову фантастику - раджу звернути увагу на цю книгу.#КаджитЧитає #НФ #Рій #ФранкШетцінг #читаємоБогдан 📱 Ютуб-канал “Три кванти опівночі” |🤑 Підтримка каналу