Марія біля гробуХолодний камінь тиснув важко грудиІ бовваніла скеля, як мара. За що ж ви так, за що ж ви, черстві люди,На смерть судили вашого Царя? Куди піти? До мертвого в печеру? Не чує Він з-за сірої стіни. А Він дав мир, Він дав життя і віру,Він спас мене від влади сатани. Ішла Марія. Ранок витер сльози. Ось вже могила. Спогади болять. Стиснули серце вранішні морози.... В могилі — пустка. ... Ангели стоять. Схилилось небо, слухало новину. Слова котились росами в траву.«Христа немає!» — линуло в долину...... Вставав Великдень, гонячи пітьму.«Христа немає?» — билося у грудях.«Він є... Живий! Я серцем чую це. Нехай мене зневірену осудитьЙого святе скривавлене лице». Побігла жінка. Камінь ранив ноги. Святковим дзвоном серце калата.«Воскрес Учитель!» — зойкнула з порогаЗмертвілим учням вмерлого Христа.«Ісус живий!» — все місто гомоніло.«Життя воскресло», — плакали сліпці. І не шукала вже Його Марія,І не втирала сліз на всміхненім лиці...© Юрій Вавринюкhttps://bogpoet.com.ua/tema/voskresinnya-hrystove/mariya-bilya-grobu.html