ХітонСповзав з Голгофи натовп, як пітон,І морок реготав осточортіло.Кати — метали жереб про хітон,І це ж комусь з них справді пощастило!І він вертався в табір, і радів,Накинувши коштовну одежину!Неначе має челядь і рабів,Немов чекають діти і дружина…Та ось — казарма, рідний батальйон:Розсіялась мрійлива поволока… Ото й лишився тільки цей хітон,Що із плеча розп’ятого пророка.Не спалося… Думки, мов комарі.Хітон не грів, а пік вогнем провини.Перед очима — натовп на горі,Жона, що побивається за сином.І хрест, і цвяхи, і гортанний крик,І тьма, що опустилася зненацька.І як помер той дивний чоловік,Що говорив до Бога, як до батька.І раптом — звідки взявся — землетрус,Що навіть сотник грубий і бувалий,І той гукнув: «Юпітером клянусь,Ми божого святого розіп’яли!»А що — солдат? Він виконав наказ:Кого й за що — то не його турбота.Ну а хітон — бо ж холодно якраз —Неждана плата за брудну роботу…Для чого був отой аукціон,Той жеребок і сміх на фоні страти?Хай зогниє той хвалений хітон,Бодай його на шмаття розірвати!Так і заснув… І був тривожний сон.Томилося сумління без спокути…Якби він знав, що може цей хітон,Якщо до нього з вірою торкнутись!Дмитро Довбушhttps://t.me/vavrynyuk/184https://bogpoet.com.ua/tema/strazhdannya-isusa/xiton2.html