«А Він мовчав... Мовчання гучно било»* * *А Він мовчав... Мовчання гучно било Набатом в груди... Руки мив Пілат... Важке мовчання, довге, аж несила Дивитись в вічі. Цвяхи правив кат...Ще вчора храм лящав під батогами, Від владних слів луна з кутків ішла. Тепер мовчить Отой, що зводить храми За кілька днів, борець супроти зла...Ще вчора Він повчав, як треба жити, І говорив, де варто б і змовчать. Ще вчора йшли до Нього вбогі й ситі Послухати про Божу благодать.Тепер мовчить. Невже і справді винен? За що ж Йому така ганебна честь? Шаліє зло, кричить юрба неспинна... Пішов без слів, поніс мовчання хрест.«Замовк, нарешті», — втішено зітхнули. Не знали, бідні, в ту жахливу мить, Що Він ще заговорить. Серце чуле, Як пташка, на той голос полетить.Він заговорить. Кам’яна могила Від голосу здригнеться. Вмовкне світ. У безнадії затріпочуть крила. Слова прорвуться через товщу літ.У ці слова вслухаються століття, Вони проходять лабіринти душ. Їх слухають серця, гріхом розбиті. Говорить Він, смиренний неба Муж...© Юрій ВавринюкМій Telegram: https://t.me/vavrynyuk/181https://bogpoet.com.ua/tema/strazhdannya-isusa/a-vin-movchav...-movchannya-guchno-bilo.html