Прочитав «На схід від Едему» Джона Стейнбека9 патріархів з 10Стейнбек — це брила, це особистість. Із задоволенням читав його «Грона гніву» та «Про мишей і людей». Той момент, коли людина чудово пише і нічого тут не вдієш (і Пулітцера забрав, і нобелівку — скрізь встигнув).Можна читати цю книгу як сімейну сагу про кілька поколінь американських сімей. Можна читати як філософський твір із сильними біблійними алюзіями. Історія двох братів Адама і Карла (а потім Арона та Калеба), які шукали батьківської любові. Еге ж, стара добра історія про Авеля й Каїна, які також шукали схвалення й одному з них не фартануло. Досить таки несправедлива історія, якщо подумати. І щоб нам не довелося про це думати, герої активно обговорюють цю історію самі, в тому числі шукаючи точного перекладу біблійного уривка, щоб краще його зрозуміти. Найбільше мені сподобалася історія родини Гамільтонів. Затишна велика сім’я, батько — працьовитий мрійник, мати його трохи шпиняє, але з любов’ю та по ділу, разом виростили дітей, які непогано потім влаштувалися в житті й підтримували батьків та один одного (такі собі Візлі). Нормальні недеструктивні стосунки, на відміну від родини Трасків. У діда та батька цікаве ставлення до синів — один з них ліпив свою подобу, інший впритул не помічав, аж поки не підросли.Що можна порадити — батьки, любіть дітей однаково, не розділяйте (хоча б не публічно) на улюблених і отих інших. Читайте Стейнбека і будьте молодцями.