#відгук_подяка на «Великий Брехун Лі Мінхо»

Суботній вечір ідеально підходить заварити чашечку запашного чаю, сісти собі в комфортний куточок і похіхікати з того, які тут скізи кумедні хлопці, але прекрасні друзі (спойлерити не буду, але камон, гайнули всією тусовкою, хто ще так може?!)
Мені зайшов концепт листа + чатику посеред основного тексту, це нестандартно і без зайвих символів переносить куди треба і як треба (разом із Ханом читаємо цього листа, разом із Ханом хіхікаємо з чатика). Кажу, бо це перше, що притягує око, ю ноу?
Щодо основної теми, то тут усе, на перший погляд, просто — двоє друзів, друзів добрих і дружби довгої (бачите на що я натякаю, так?), але водночас чим далі читаєш, тим чіткіше розумієш: Джісон втрачає не просто ліпшого друга, що, своєю чергою, багатьом може видатися близьким. Я особисто відчула і те довге кохання, якого боїшся, і те усвідомлення “о, то ось що воно таке я відчував увесь цей час”.
Ще тут не лише основна пара у фокусі, а загалом скізи як приклади різної за кольором дружби (у когось от райдужна, іф ю ноу вот ай мін), і їхня близькість у тексті правдива. Як доказ — моя улюблена цитата Біні: “Джісон, ваші любовні драми обходяться мені занадто дорого” (контекст тут кумедний, якщо що)
Агітую прочитати, бо: історія коротка, швидко читається, хоч і тримає в легкій напрузі в стилі “ну як там воно вирішиться?”; драма є, але не така, щоб аж до сліз, серце вам не розіб’ють (і не треба), а підлікують.
Мінсони солодкі булочки-глупулічки, не знаю що ще вам сказать, самі все дізнайтеся!

Telegram🔮 | Замовити✨ | Дяка🧋