Повідомлення telegram каналу - @beyondreanity

"Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем"
ця невеличка історія про 35тирічну Іру, яка - починаючи з другої глави і по передостанню - згадує свої літні подорожі до села.
спочатку їй 10, і вона з братами будує палац у кукурудзяному полі, потім їй 14, і вона будує плани як позбутися нареченого подруги, потім їй 16, і брати будують надії навчити Ірку пити змішаний алкоголь, шоб більше ніколи не мішала...
певно, ця книга буде прикольно-ностальгічною для тих, хто проводив багато часу у бабусі, ходив на сільські дискотеки, читав "Oops" та "Cool girl", закохувався в сусідських хлопаків, розмовляв на діалекті та мав дуже наповнене соціальне літнє життя у селі, бо ця людина - не я)
мої найяскравіші спогади підліткового періоду повʼязані з містом, школою, таборами, але не з тими декількома тижнями на рік на Сумщині, де я мала одну сусідську подругу, значно старшу за мене, та завжди відлинювала від городньої роботи) я була з тих дітей, що робили ляльок з квітів, обходили поля з колорадськими жуками десятою дорогою і для яких основною цінністю завжди були трикутні вафельки зі згущенкою :)
до речі, на цьому мої уподобання "домашньої їжі" завершуються - домашнє молоко, домашні яйця, ряжанка, варення, закатані огірки-помідори і так далі - я завжди надаю перевагу купленому в супермаркеті, мені так звичніше, зручніше і смачніше 🤷‍♀️ тому окрім отих вафель немає їжі з дитинства, за якою я б сумувала
рада, що обрала "Толіків" в аудіо форматі, а не читала, бо від того, що іноді увага улітала кудись думками, сюжет особливо не втрачався, тому слухала фоном поки йшла за кавою, до фізіотерапевта, ліпила з глини та засинала)
"Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем" - 6/10