мої думки про Антоніо Лукічапевно, всі вже дивилися “Мої думки тихі” та “Люксембург Люксембург”. так ось, Антоніо - мій одногрупник) на люксембург ми ходили з татом у кінотеатр, і як справжній батько він мене рази 3 спитав чи підтримую я з Антоніо звʼязок і чи не хочу я також знімати кіно)) тричі отримавши два “ні”, тато засмутився і сказав, що мені треба над цим ще подумати))а поки я думаю, Антоніо випустив книгу “Мої думки про кіно”, на яку можна зробити передзамовлення з можливістю отримати бонус - цитата - “автограф та навіть особисту доставку додому від Антоніо Лукіча!”. тато був би у захваті))але якщо серйозно - Антоніо класний і талановитий режисер, особливе бачення світу якого відображалося ще в учбових етюдах на першому курсі) я обожнюю його почуття гумору і дуже поважаю за те, що він все ж таки вирішив піти шляхом режисера у країні, де це відверто кажучи не найвдячніша робота, бо ресурси на створення кіно потрібні величезні - і моральні, і фізичні, і фінансові, і людські. і те, якого рівня кіно він створює - мене щиро вражає)тому раджу його книгу навіть на читавши і навіть якщо ви ніяк не повʼязані з кінематографом - як мінімум, вам точно буде смішно, як максимум - знайдете для себе класні творчі інсайти 🙃