СВІТ

LA DÉPÊCHE Неділя, 7 грудня 2025 р

Неймовірна стійкість українського виноробства

Українська виноробна промисловість продовжує свою діяльність та адаптувалася до війни. Репортаж з півдня країни, поблизу лінії фронту.

За 485 км на південь від Києва, у промисловому місті Миколаїв, сплячі виноградні лози Коблево вимальовуються своїми коричневими рядами на тлі ніжного ландшафту пізньої осені. Однак, окрім цього удаваного спокою, залишаються сліди війни: один працівник загинув на території маєтку у 2022 році внаслідок ракетного обстрілу, інший отримав серйозні поранення, а осколки досі застрягли в чанах та стінах.

«Щойно лунає тривога, я лягаю на землю. І думаю про свою колегу», – бурмоче 39-річна Тетяна, схилившись над лозою, яку вона обрізає, ніколи по-справжньому не дивлячись у небо. До вторгнення тут працювало 200 працівників; зараз залишилося лише 120, щоб підтримувати життєдіяльність 740 гектарів цього маєтку, спустошеного війною.

«Ми втратили багатьох чоловіків, яких завербувала армія, і багато працівників бояться приходити та працювати на ці величезні поля. Важче захистити себе у разі нападу», – пояснює 52-річний агроном Сергій Стоєв.

Ця крихкість не завадила українській виноробній промисловості переродитися. Вона могла б зазнати краху ще у 2014 році, коли анексія Криму Кремлем знищила понад половину національного виробництва. Але шок мав протилежний ефект: патріотичний рефлекс змусив українців пити місцеві вина.