Жили собі були у синього моря Юля, бродяги, її дочь Сніжанка і Котєріна ( Котєріна це не дочь, всі должни знать). Котєріна був дуже роботящій. Всьо рабив па хаті. Лежав, сидів, мив торєлкі за всіма, опять же у нього було 3 бізнес точькі. Одна з тапками, одна із зокрутками а одна із каврами. З каврами бізнес не йшов. Пока Котєріна не понімав почєму. Точька Джи возможно тоже була, но ніхто її не мог найти у нього. І вот однажди Котєріна пішов як абично на море закінуть нєвод і поймать риби , бо хотів стушити з овощами і томатним соусом бродягам на вечір. Закінув він раз сєті- нічого, другий раз зокінув - нічого. Вже і розтроївся. Але ж на третій раз щось попало. Витащів він сєті , аж там залата рибка! І каже рибка- Котєрінка Юлійович, одпусти пожалуста, а я за єто виполню три тваї жиланія. Котірінка обрадувався і каже - перше щоб бізнес з каврами пішов. Рибка каже - окей. Друге- щоб в халадільніку всігда було свіже масло французкій бегет і ікра - і це окей, каже золота рибка. Ну і саме саме моє завєтне жиланіє - щоб білий жирний наглий кабан переїхав жить на Антарктиду. Рибка притихла і каже - а закрий глоза Котєрінка. Він закрив- а подвинся бліже каже золота рибка. Ше бліже, прям на ростояніє мілімєтра. Подвинувся бідний Котєріна. А хрена тобі з два! Щось зверещало над ухом і запахло мусаравозом. Над бідним котіком навісало страшне біле махнате чудовіще. От бля- матюкнувся Котєріна. Нечисть ти нехрещона прапади. І пішов сірими малєнікіми лапками па ваді...