спогади про тебе пахнуть малиновим джемом, вишневими пирогами з твін піксу на смак, пилом з платівок оззі осборна і металіки, солоними хвилями кримського пляжу. ти навчив мене плавати в безкрайньому морі але так і не навчив знаходити правду в твоїх зелених очах чи хитрих зморшках навколо губ. ти навчив мене ховати цю правду фарбуючи її в колір сарказму та зухвалого гумору, вдягати маски і «ніколи чуєш, доню, ніколи не показуй хто ти є насправді, це все гра»грай шута, вдавай блазня, ніколи не виходь на сцену без сценарію своєї ролі.ти вшив в мене жадання до ідеального ідеалу, через кров і сіль видирати з себе всі недоліки, вставати з роздертою шкірою, падаючи давати собі ляпаса. ти ніколи не клеїв мені пластирі на коліна, не шукав подорожники в траві коли ставив вперше на ролики, і можливо зовсім трошки забував, що в тебе донька а не лялька чи арт проєкт. але ти ніколи не забував приносити шаурму з нічної зміни таксі, слухати рок і їхати на річку, смажити шашлик, завжди віддавати мені найкращі шматочки мʼяса, згадувати як кожне літо мого дитинства ми їздили в Крим, обʼїдалися смородиною, наступаючи на розпечений сонцем пісок. забираючи мене з нічних вокзалів чи поїздок в табір в дитинстві, під зірками мити машину разом і обговорювати твої улюблені альбоми : metallica, guns n roses, led zeppelin, bon jovi, black sabbath — саме ти вклеїв в мене старий добрий рок н рол. ти збірка ред флагів, самозакоханий егоїст з ненавистю до себе в рівній силі, ховаючись за гумором, оминаючи все з хитрою усмішкою, показуючи палець в гору, боїшся того чому всі кохані тобі люди йдуть. я дивлюся в дзеркало і бачу там тебе, я намагалась не бути твоєю копією, тату, але здирати руки в кров від самосуду це в нас спільне. я ледве не твоя йобана копія.