Про три нові альбоми коротенько.Майже — бо в червні ми все маємо перший за 15 років альбом від Hard-Fi. Хлопці все ще вміють писати пісні, що не розвалюються на півшляху, це чудово. Бо не всі ветерани з нульових мають таку абілку. Втім, необхідності в Sweating Someone Else’s Fever не те, щоб була. Так, реліз краще за будь-які спроби рівайвлу брітпопу, що були останні пів декади. І є пара дійсно хороших композицій. Але загалом вся робота не викликає цікавості. Про відсутність energy boost, що відчувається на перших двох лонгплеях, я промовчу.Hard-Fi — They Ain’t Your FriendsШафл підкинув іпішку французького гаражрок гурту Dynamite Shakers. Cinema — чудовий подарунок для тих, хто засумував за сирими, одноманітними дзижчалками 20-річної давнини. Ностальгія по часам, коли The Libertines чи Pete And The Pirates, з цих пісень так і пре. Відчувається бажання формації повторити успіх і настрій Maneskin, але вони не дотягують навіть до їхньої тіні. Сам здивований, що говорю про це.Dynamite Shakers — NightclubЩе одна шафлова знахідка — Ріко Рубіо. Міньон Sunday Girl не видатний, але і непоганий. Такі собі альтпоп пісні від shy girl про недосяжне кохання. Навряд чи Ріко колись потужно вистрелить. Хіба якщо б її батьком був би Марко Рубіо, хе-хе. Але трек Pink Starburst — вогонь. Лана Дель Рей плюс Калі Учіс. Це так солодко, що аж цукор скрегоче на зубах, але мені прям дуже сподобалося.Riko Rubio — Pink Starburst