Напередодні Дня Збройних Сил України в Одесі в бібліотеці Грушевського я модерувала зустріч з діючим офіцером ЗСУ Олексієм Пайкіним, який в мирному житті був письменником, бізнесменом і спортсменом, а зараз вже чотири роки воює, не дивлячись на другу групу інвалідності та всі негаразди. Добре, що його відпустили з бойового підрозділу на два дні в Одесу - провідати поранених та нам, тиловим, розповісти про війну. Олексій розповів, що головна проблема в нашому війську - нестача людей. І ще сказав, що країна, в якій люди в лютому-березні 2022 року штурмували військкомати, і зараз, коли вбивають військовослужбовців ТЦК і перегортають транспорт і пишуть гидоту, - це дві великі різниці. І він, зі свого досвіду на фронті понад 5 років - в нього в анамнезі війна в 2014-15 роках, найважчі напрямки - про це й книги були, - він не розуміє, як же так сталося з нами. Я можу довго відповідати на це питання з точки зору інформаційної війни, але не в цей раз. Може підготую окрему лекцію про те, що культура і мистецтво - це також зброя, мені дійсно є що сказати. А зараз маленький звіт про Злих Козаків, яким також дико не вистачає людей. Зарядну станцію сьогодні оплатила, хоча вона з суботи в них, дякую нашому виробнику - він надіслав станцію хлопцям в борг, а ви за вихідні їм докидали грошенят. Дякую всім, хто долучився до збору! Дівчата зробили козакам сім аптечок, дякую до неба, а до цього на ваші гроші я купляла і відправляла таку ось велику плазму, яка шукає і допомагає знищувати ЙР. Всім дякую до неба. Якщо що - банка відкрита. І якщо у вас є потреба наближати нашу перемогу - кину ще раз її в коментарі. У злих козаків зараз важкі часи: захист Костянтинівки та збірна солянка з підрозділу, в основному з тих, хто повернувся зі СЗЧ. Людей дійсно не вистачає. Мене у військо не беруть, тому допомаємо як можемо. Обіймаю.Всім ще раз дякую.
Звичайно, майже всі українці зараз читають чи дивляться про "переговорний трек" і дивуються (боже, я не хочу тут ставити матюк, ти бачиш?) нахабності ЙР і Штатів разом з ними.Особисто мене вкурвлює не 28 пунктів і не 24 нових пункти, вони ще 100500 разів поміняються і перепишуться. Мене вкурвлює - наскільки швидко цивілізовані і супер-пупер-демократичні держави сприйняли наратив, що росію буде повернено у режим тісної політико-економічної взаємодії із Заходом. Безкарність. Знову. Ось лякає найбільше, тому що означає нову війну. Тобто ти кради дітей, хуйло, руйнуй будинки цілими містами, знищуй все живе, вбивай, вбивай, вбивай, а тобі за це НІЧОГО НЕ БУДЕ.Вони серйозно думають, що після підписання перемир'я чи "миру" ЙР припинить вбивати? Ну хоч тепер ви розумієте, що це нове середньовіччя? Що світ — що демократичний, що тоталітарний, — визнає тільки силу і нічого крім сили?Ось тому Україна має стати мілітаризованою сильною державою з обов'язковою службою всіх в ЗСУ, інакше нам не вижити і не відсидітися в Європі. Тим, хто досі не зрозумів.
Вчора одна пані в коментарях написала мені, що я "не бачу реальність: сзч, мобілізацію і розбивання нашої енергетики". Пані була послана і заблокована. Може вона розраховувала, що я буду виправдовуватись, що ми в Одесі, на відміну від вказаного в її профілі Франківська, постійно тут під шахедами і без світла за графіками? Ви ще таке херсонським напишіть, нешановні.Напевно, я могла б розповісти про як мого товариша призначили командиром, він каже: "має бути 700 бійців, а добре, якщо сотня набереться". Це в мене така "видумана реальність", коли підрозділу, на який ми всі донатили дві зими, -- його просто не стало. Тому що тим, кому пощастило - поранений і лікується. А пощастило там небагатьом. А про тих, кому не пощастило - можу довго писати. Але після війни. Гроші ваші, які ви мені кидали на банку і PayPal - лежать. Вони - хлопців, не мої. Вчора їхній командир повернувся з-за ЛБЗ, він там оркам залишає подарунки, бо крутий мінер. Написав вранці: треба смарт-екран, велика плазма. Залізла на моно, заплатила, завтра поїде туди, на Донбас. Дякую всім, хто допомагає.Якщо хтось зараз думає, що Україна підпише ту капітуляцію в 28 пунктів і війна закінчиться - ви, сука, в космосі живете. Поки рашка не зжере всіх нас - від Сяну до Дону, вони не зупиняться. Нічого минулого, того як було раніше здорово і мирно, не повернеться. Війна - в гібридному вигляді чи в гострій фазі - надовго, поки ЙР не сконає. Або ви в ЗСУ, або допомагаєте ЗСУ - це єдина формула виживання.Киньте медикам на медеваки у Martin Danichev, він поставить банки-картки в коментарі
Під шумок корупційного скандалу Штати з рашкою розробили свій "мирний план припинення війни" з 28 пунктів. ЙР вчора це полірнула ракетами і шахедами, вбив півсотні мирних українців у глибокому тилу. Всі ці дні пропагандон соловьєв пише про Зеленського і Міндича більше, ніж про "успешние успехи" російської армії на Донбасі чи під Куп'янськом.ЙР чекає і сучить ніжками, що фронт посиплеться, а українці в тилу втомляться жити без світла і тепла і встануть на Майдан проти "злочинної панди". А головне, всі забули, як в нас легко когось спіймати на корупції, коли треба. І "справу Свинарчуків" також забули - в тому числі й "сивочолий гетьман")Так, котики, Міндич має сидіти разом зі своїми посіпаками. Бо ми поки що демократична країна. І незалежна, поки боремося, поки є наш спротив. А не буде його - не буде України. Всім плакальникам і запеклим хейтерам в інтернетах нагадую про Свинарчуків, до речі, як вони там? Покарані? Напевно, на фронті, воюють, військові жеж. — Ні, я просто запитала.P.S. Погуглила. Свинарчуки в Іспанії, будують віллу на вкрадені в Україні гроші. Але це вже нікого не хвилює, правда?
Звичайно, ми з відкриттям виставки у Львові пропустили весь корупційний скандал у вищих ешелонах влади. Ми привезли Херсон, який кожен б'ється у тихий Львів: це був такий контраст нашого життя. Навіть з Одеси, яка зараз під постійними тривогами і графіками відключення світла. Чорне і біле.Пам'ятаєте на Майдані 2013-14 років була така наліпка і ми плакати вішали на барикади "вибачте за тимчасові незручності, ми змінюємо країну". Вигнати корупцію так, як вигнали януковича, не вдалося. Тут кожний другий янукович, як тільки доривається до влади і займає державну посаду. Посаду, а не позицію. Бо державна позиція завжди - це не розвалити Україну і зробити її найкраще: більш красивою демократичною справедливою країною.Колись ще під час Майдана спілкувалася з дядечкою, який приходив кожний вечір в Одесі до Дюка. Він був такий нарізаний: проти корупції, за справедливість, за ЄС, за правову державу. А потім він їхав в Київ, питаю "чого їдете?" Каже: та сина відраховують з універу за неприсутність та не здану сесію, везу хабаря ректору. Я така: "Тобто? От як? Ви тут стоїте за справедливість і європейські права і свободи, а ось тут везете хабаря? Серйозно? Замість того щоб дати сину люлів і змусити здати сесію, щоб найняти репетиторів і отримати знання, ви везете хабаря?І так у всьому. Людина, яка досягає влади бронзовіє і вважає себе святою і навічно. Це наша основна російська скрепа.І ти не служиш державі Україна, ти, сука, "заробляєш". На дачу, на останню марку дорогої машини, на губи-попу-ботокс дружини і коханки, на луї-вітони з біркін і відпустку на Мальдивах.А те, що це коштує життя українців - похер. Як вони кажуть "один раз живем".Я багато чого можу розповісти про тих, хто зараз гучніше всього кричить і б'ється в істериках з іншої політичної сили, але не буду. Потім. Після війни. Бо русні нас треба розвалити зсередини, щоб посипався фронт і забрати всіх нас тепленькими.Українцям треба міняти цінності в голові. Вибачте за тимчасові незручності.
Почти 100 000 украинских мужчин боеспособного возраста (от 18 и до 22 лет) покинули страну за последние два месяца, после того как украинские власти разрешили выезд этой категории людей.Об этом сообщает The Telegraph со ссылкой на данные пограничной службы Польши.В издании подчеркивают, что это число больше, чем некоторые европейские армии, и напоминают, что как американские политики и топ-военные, так и европейские ранее указывали на то, что огорчены тем, что Киев отказывается призывать мужчин боеспособного возраста.По правде говоря, я не знаю, как эту новость комментировать.Есть определенная аксиома военной архитектуры: война всегда была и будет делом молодых — не только по причине того, что молодые мужчины кратно здоровее и могут проще переживать физические нагрузки, — но и по еще уйме причин.Например, по той причине, что обычно им нечего терять, так как они еще не обзавелись ни семьями, ни чем-то, чего успели бы добиться в жизни, а также они в среднем храбрее, чем 40–60-летние, так как с опытом и знаниями растет и уровень осторожности и боязливости.Именно поэтому армии всего мира состоят из 18–30-летних.Когда в Украине власть отказалась призывать на войну молодых, до 25 лет, мужчин, это можно было объяснить катастрофической демографией (Украина буквально вымирает: если не будет кратно повышена рождаемость — не один, а два и три ребенка, — то выхода из этой ситуации нет) и попыткой Киева спасти то немногое молодое поколение.Это казалось разумным в моменте: мол, сегодня воюем — завтра уже не воюем, и вот юнлингов сохранили.Но российско-украинская война — это не про момент, это надолго, и на очень долгое время: даже если будет заморозка, Москва от Украины не отстанет.У Украины нет никакого иного выхода, кроме как стать государством-военным лагерем.Это в том числе привлечение юнлингов к защите государства.И я помню, как еще год назад украинские компетентные спикеры говорили, что, вероятно, все к этому и идет — что молодежь будет в конечном итоге призвана и привлечена к обороне государства.Но нет, власть почему-то решила отказаться от целой категории молодых людей, дав им возможность покинуть страну.Зачем, с какой целью, как государство от этого выиграет — я не понимаю, да и никто не понимает; в том же The Telegraph тоже удивляются.Несомненно, Украине самой решать, кого ей отправлять на войну и как защищать свое государство, но есть в этой войне много моментов, которые в плане решений просто непонятны.И да, повторюсь снова: полная милитаризация всего — от государства и до общества (в чем роль государства, так как общество никогда не милитаризуется само по себе) — это не опция, это единственный способ выжить.Особенно когда против тебя такой враг, как Россия, а шире — азиатские деспотии, которые ее суппортят.Зеленский в одном из интервью как-то ответил на вопрос, готова ли Украина воевать долго, сказав, что да: Украина может стать как Израиль — всегда готовой и всегда воюющей.Ок, только в Израиле есть закон о воинской повинности, который обязывает 18-летних мальчиков и девочек идти на службу и отдать несколько своих лет (а иногда и здоровье, или и вовсе свою жизнь) государству.Не свобода выбора — мол, может, хочу в АОИ, а может, хочу в Европу, — а именно обязательная служба и воинская повинность.Люди никогда и нигде не хотят служить, воевать и тем более умирать — и именно поэтому воинская повинность и называется повинностью.Именно поэтому вопрос о войне — это вопрос о государстве, не об обществе (общество воевать не хочет нигде и никогда).И именно поэтому война — это самый главный краш-тест для государства: насколько государство сможет мобилизовать и заставить своих граждан выполнять свой долг.И меня порой до глубины души пугает, что приходится проговаривать настолько банальные и азбучные вещи…@yigal_levin
"Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію" - це не назва картини епохи Відродження, а проза українського поета Майка Йогансена, якого розстріляли 88 років тому в урочищі Сандармох в Карелії. Коли я дізналася історію про наших митців і взагалі інтелігенцію, яких знищили пострілом в потилицю і закопали як собак, яких ніколи не знайдуть, я думала, що ніколи не запам'ятаю цю карельську назву. "Список Сандармоху" має бути біблією українця: як вони нас завжди вбивали, незалежно від нашого етнічного походження.Сандармох. 1116 розстріляних. Список Сандармоха легко загуглити. Там лежить цвіт нашої інтелігенції. Микола Зеров, Лесь Курбас, Григорій Епік, Микола Куліш, Гео Шкурупій...Марк Йогансен. Український письменник і поет. І всі пуристи, які виступають за те, щоб тут "залишалися тільки чисті етнічні українці" йдуть за русским воєнним кораблем.Картина харків'янки Поліни Кузнецової - вона ілюструвала Йогансена, книжка очікується у грудні.
Кожен раз історія повторюється. У вигляді трагедії, потім - фарсу, потім знов трагедії. І так по колу.Я противна. Я памʼятаю, як 28 лютого 2014 року одеська партія регіонів призначила собі партійну конференцію в стекляшці ОДА біля Кулікова поля. Мав приїхати тігіпка, Труханов був за головного як нардеп від ПР. Ми, десять майданівців, пішли блокувати їхній шабаш і сказати, що вони вбивці. Депутат маркін бив мене позаду по колінах - щоб ніхто не бачив, і щоб я впала там, прямо в залі. Жодна сука за мене не заступилася. Маркін той потім здoх після 2 травня в лікарні.10 квітня 2014 року нас також вбивали - біля Променади, де ховався нардеп царьов. За їхніми планами, він мав очоліти ходу з великим триколором від Оперного театру до ОДА. А ми його заблокували. В той самий момент Труханов давав інтерв’ю, що в Криму нема ніякої російської агресії: «это люди так решили на референдуме».Всі ці роки Труханова мали посадити і покарати 100500 разів: за корупцію, за те, що за 11 років з Одеси мала вийти цукерка за підсумками реформи децентралізації. Але ні. Одеса залишається кримінальним містом зі зруйнованою інфраструктурою й з високим рівнем недовіри до всього. Ну й з російськими і радянськими маркерами. Здавалося б, пушкін тут поховав трушкіна. І що зараз все зміниться: Одеса не буде сидіти однією дупою на двох базарах і загравати з ЙР «мы тут такие особенные, космополиты мультикультурные, нам тут законы Украины не писаны». Але ні. Поки судова система залишається ківаловською разом з прокурорами все й далі буде по колу. Трагедія-фарс-трагедія-фарс. І не перемога. Й не зрада.З чим вас всіх вітаю. А хто каже, що це «ще один крок до диктатури», хі-хі вам три рази. В Україні диктатура неможлива. Ми й її знесемо.
Одеський срач "суки, застроили наш памятник неизвестному матросу, уничтожают нашу память" в який пані доцентка психології додала "великой отечественной" з киданням в соцмережі фото зі зручного ракурсу, який вже підхопили кандидати в мери міста. Трохи ранкового осінту, і я вже побачила велику інформаційну кампанію ЙР — знов почали грати на старих патернах, щоб розмити кордони між українцями і русскими. Спроба номер... хто зна вже яка, але наші барани ведуться як навіжені. По-перше, стелу поставили на румунському кладовищі. Ви ходите по кістках. Під плитами з "іменами советських героїв" нема нічого або сміття. Це вам кожен український історик доведе. Тобто "победобесіє", яке почалося у 1960-х, щоб перебити хвилю дисидентства, досі працює, бреше і використовує радянську флешку у ваших головах. Ця стела - така ж профанація, як й монумент з зіркою, який стоїть на площі 10 квітня, як їхати до Аркадії. Це пам'ятники радянської імперії. А ніяк не України. Але вони досі в Одесі.Дійсні болючі точки часів Другої Світової війни на мапі міста були відмічені вже під час незалежності України. Це пам'ятна дошка на кордоні єврейського гетто на Слобідці. Це пам'ятний знак на Толбухіна біля того місця, де на старих порохових складах згоріли живцем понад 10 тисяч одеситів — тому що німецькі окупанти влаштували покарання за підрив комендатури на Маразліївській вулиці. Це чорний камінь на початку Дороги смерті у Прохорівському сквері — саме звідти вели одеських євреїв у страшні табори смерті — Богданівку та Доманівку. А ще є місця, які ніяк не помічені. Наприклад, колишні недіючі шахти з видобутку черепашнику в нинішньому парку Перемоги, тоді це були околиці міста: саме туди окупанти скидували тіла розстріляних одеситів навесні 1944 року. Але стелу "неизвестному матросу" поставили саме на румунському кладовищі в парку над морем.Радянська історія — суцільна брехня, постійне перекручування фактів. Чим жахливіша брехня, тим швидше в неї повірять - погугліть чия цитата. І вони вірять. Одеса дуже радянська досі. Стосовно забудови. Щось я волачих зараз ніколи не бачила на наших протестах проти незаконної забудови. Міська рада дає дозволи. Депутатів ви регулярно самі обираєте. Забудовники узбережжя на Ланжероні - Кісловський і Кучук. Ви їх добре знаєте. Один колишній комуніст, пудрив вам мізки. Про другого можете погугліти, навіть без осінта.Рівень маніпуляцій поки що паршивенький: ЙР намацує, на чому тут будуть грати - теми спільного минулого, радянська пам'ять "деди воевали", тарифи, інфляція, незадоволення. На всяк випадок. На випадок заморозки війни та виборів.А потім будуть робити Грузію - таку, як вона є зараз — проросійську і реакційну: вбухувати гроші у всі більш-менш такі прорадянські сили - від ватненьких доценток до депутатів, які досі не вивчили українську історію і не відрізняють Петлюру від Бандери. Тому одеська влада так чіпляється за російські і радянські пам'ятники та не видаляє їх з міста за законом України: на них далі будуть грати у ваших головах. Прикро, що корисні дурочки це використовують. Ну, разом з кандидатами в мери. Тьфу. Тупі істоти.
От щоб ви так загибель 9 вересня 24 українців в Яровій на Донеччині обговорювали, як носитеся з інтерв'ю співачки з росії. Адже там її ровесники були, і старше, і молодше. - Вам їх не шкода? Батьківщина співачки 11,5 років вбиває та стирає із землі українські будинки саме таких стареньких людей. І українці в тилу мовчать тільки тому, що твердо знають, що якщо не ЗСУ, то ми всі — наступні. Але прима про це жодного слова не сказала, і не поспівчувала і не покаялась перед нашими, судячи зі всіх уривків відео, які мені щедро кидають соцмережі, бо вона і є одна з найголовніших скреп рашки-какашки. Скреповая матка. Королева "русского мира".Пам'ятаю, як в 1990-ті мене лякали всі ці концерти-"голубі огоньки"-"стариє песні о главном" за її участю та її підлабузників. Вона разом зі своєю батьківщиною була за повернення всього цього совка, всі ці "ностальжі", слини-шмарклі з "іронією судьби" та салатом олів'є, всі ці патерни "одиннарота" та "мишебратья" в дупу з примою, її інтерв'ю і всім вашим обговоренням.Люди, геть від них всіх. Воно отруєне. Воно вбиває, навіть коли посміхається та каже про "общее прошлое". Ну як вам всім ще це пояснювати? Будь ласка.
TGLIST.COM.UA
2024-07-14