16 листопада 1920 р. козаками полку ім. І. Мазепи був зарубаний зрадник України Микола ШИНКАРМикола Шинкар командував Київським військовим округом в січні 1918 р. (тобто всім військовим господарством) тоді, коли до Києва наближалися більшовицькі зграї Муравйова. Чи був він патріотом? Звісно! Член Української партії соціалістів-революціонерів, однопартієць Грушевського та Шаповала, учасник ІІ всеукраїнського військового з’їзду, член всеукраїнської ради військових депутатів. А що він робив в той час коли більшовики руйнували Київ гарматами? А він разом з головою Українського Вільного Козацтва генералом Павлом Скоропадським намагався поїхати до штаб-квартири вільних козаків, аби привезти в Київ підкріплення, проте — якось хитро зник і залишив Скоропадського в окупованому червоними Києві.За гетьмана Скоропадського цей вчинок Шинкареві пригадали і поставили низку питань, але Шинкар сунув боротися «зі зрадниками на чолі України» — долучився до Таращанського повстання. З повстання стирчали червоні більшовицькі вушка, залишки повстанців втікли на російські терени, тож гетьманська Державна варта зайнялася Шинкарем всерйоз.В січні 1919 р. прямо під час боїв з більшовиками на кордоні, Шинкар на тилах Запорізького корпусу вчинив бунт, захопив Полтаву і тим примусив полковника Болбочана відволікти від фронту частину сил. Фінал історії сумний (для Миколи). Після відступу українських військ з Києва Шинкар відверто перейшов на червоний бік, командував одним з каральних більшовицьких загонів, висунутих проти українського війська, що рейдувало в Зимовому поході і був зарубаний сотником Чапайтисом з 2-го кінного полку ім. гетьмана Івана Мазепи поблизу ст. Богданівка біля м. Умань.За матеріалами «Визвольні змагання» Читай! Поширюй!