🇺🇸Імміграція талантів і сімей з Karina Averkov

USCIS офіційно відновлює розгляд заявок для українців за програмою U4U З 9 червня 2025 року адміністративну паузу знято 🙂

Багато моїх клієнтів, які в’їхали до США за гуманітарним паролем та подавали зі мною на зміну статусу (зокрема по EB-1A), відчули на собі стрес і затримки, пов’язані з адміністративною паузою, яка діяла з лютого 2025 року. Втім разом ми встигли подати заявки на репароль і TPS до зупинки системи, підтримували легальний статус, діяли стратегічно. І нарешті ми маємо офіційне відновлення!

🙏🏻🎉▪️ 28 травня 2025 року суддя (штат Массачусетс) винесла попереднє рішення у справі, яким зобов'язала USCIS відновити розгляд усіх вже поданих заявок. Рішення набуло чинності негайно.▪️ Але навіть після цього офіційного рішення справи залишались «на паузі».▪️ 06 червня 2025 року суд знову змусив USCIS пояснити, чому заявники досі чекають.▪️ І лише 9 червня USCIS оприлюднила офіційний меморандум про повне скасування адміністративних затримок.Що саме сталося 9 червня USCIS опублікувало декларацію до суду (Svitlana Doe v. Noem), у якій підтверджено: ▪️ Скасування всіх адміністративних затримок для заявок на репароль, EAD, TPS, AOS для учасників Uniting for Ukraine (U4U)▪️ Відновлення розгляду документів, які були подані раніше, але "зависли" через службові меморандуми▪️ Заяви також розблоковані для програм CHNV та FRP.
⚠️ УВАГА❌ Нові заявки на початковий пароль (I-134A) за U4U залишаються призупиненими, поки не завершиться перегляд процедури.

🟦 Друзі, поділіться в коментарях: Чи почали розглядати вашу справу після 9 червня? Як саме адмінпаузa вплинула на вашу родину ( морально, фінансово, емоційно) ?

📝 Мені та іншим підписникам важливо дізнатися про ваш досвід.

📣 Якщо хочете бути в курсі змін, отримувати пояснення людською мовою та підтримку залишайтеся зі мною.

🤍 Поділіться цим дописом із тими, хто чекає на розгляд справи по U4U. Це може заспокоїти і дати ясність.

🔗 t.me/averkov_immigration — тут усе найважливіше про імміграцію, адаптацію та баланс.

🐝 Підсумки останніх місяців

Друзі, давно не ділилася з вами, чим я жила і працювала останні місяці. А було справді багато всього: складного й цінного.◾️

Я працювала з талантами світового рівня: готувала петиції EB1A для артистів, підприємців, лідерів в EdTech, косметологів з преміум-клініками, викладачів. Кожен кейс — це десятки годин аналітики, перевірки джерел, листів від експертів і глибокої роботи над тим, як показати: ця людина справді унікальна.

🔸Один із таких кейсів — це заявка артистки циркового мистецтва, фіналістки «Україна має талант» та «Італія має талант». Ми збирали публікації з авторитетних медіа, листи підтримки від міжнародних директорів циркових театрів, доказували її внесок у розвиток спорту й мистецтва в Україні та користь для США.◾️

Для іншої клієнтки ми підкріплювали докази високих доходів, вивчали зарплатні ринки Швейцарії та США, шукали джерела в BLS, CareerOneStop, ERI. Писали листи про критичну роль, редакційний вплив, публікації та внески, доводили кожен факт.

🐝 Подала ще один EB1A-кейс до USCIS — результат 6 місяців глибокої праці, стратегії, моєї присутності та віри в людину. І щоразу це хвилююче, як вперше.⚜️ Паралельно я допомагала родинам з України оформити Green Card, продовжити репароль, EAD, TPS. Оновлювала усі форми (уже за редакцією 01/20/25), вказувала нові тарифи, уточнювала нові зміни та політику (яка дуже мінлива!).

🐝 Я також готувала аналітичні статті на мій сайт avimmi.com — пояснювала складні зміни у правилах USCIS людською мовою для українців , розбирала судові рішення та їхній вплив, щоб допомогти вам приймати кращі рішення для себе.◾️ З лютого я продовжую навчатися на life-коуча в США для отримання міжнародної сертифікації, бо міграція - це не лише про документи, а про ідентичність. Про страх. Про втрату і нових себе.

Я була поруч із жінками та чоловіками, які думали, що вже ніколи не зможуть розвиватися в США. А тепер планують відкривати бізнес та будують своє життя.

🐝 І звісно, я мама. Мої хлопчики зараз вдома на літніх канікулах. Ми разом читаємо, створюємо комікси, плаваємо, подорожуємо, вчимося писати українською. І це частина мого шляху теж. Ці кілька місяців ще раз нагадали мені: мій фокус — не на «процесі», а на людині. Мій інструмент — документи. Але моя мета — допомогти вам віднайти опору, сформулювати свою цінність і впевнено заявити про неї в новій країні.
⚜️ До кінця року я не беру нових кейсів, але проводжу консультації та коучинг. Працюю з наявними клієнтами по EB1a. І готуюсь до нового великого розділу свого життя.

Якщо Вам потрібна підтримка (в імміграції, в адаптації) я поруч. Напишіть мені в зручний час - [email protected]З любов’ю та фокусом на людину, Karina Averkov Immigration

🪡 День вишиванки. Що ви відчуваєте, коли одягаєте її за кордоном?

Чесно? У мене буває по-різному. Іноді хочеться вдягти вишиванку — гордо, зі змістом. А іноді — ні. Бо в США ти не в Києві чи Львові. Тут ти не в більшості, і не завжди в підтримці. Ти можеш жити поруч із росіянами. Потрапити в коло, де українське тригерить. Де вишиванка — не просто одяг, а виклик. І вона справді може когось дратувати. Бо нагадує, що ти тут — з ідентичністю. Не розчинилась. Не замовкла. І водночас… Це і є сила. Бути українцем там, де тебе ніхто не змушує ним бути. Не гучно. Не публічно. А щодня — в спілкуванні, у роботі, в тому, як будуєш довіру. Це і є мудрість: адаптуватись, вивчати мову, інтегруватись — і водночас залишатися собою. Зберігати українське. Плекати його. Передавати. Захоплювати інших Україною. 🇺🇦😍

Це як мурашник. Непомітно, але міцно. Так і будується Україна за кордоном.
Маю знайомих вірмен. 🇦🇲 Їх за межами Вірменії в рази більше, ніж на батьківщині. Але вони тримаються. Мова, спільноти, внутрішній код. Не завдяки одягу. А завдяки свідомості. Але все ж — вишиванка лишається символом. Іноді складним. Іноді несподівано сильним.А для вас — що значить вишиванка? Чи завжди хочеться її вдягати? Яку реакцію помічаєте навколо?

Напишіть. Мені справді цікаво.

🔸🫂🔹

День Матері. Чи ще цінне материнство в США у 2025?

Кожна людина на цій землі прийшла у світ через материнське тіло. Через біль, який, за дослідженнями, межує з межею людської витривалості*. Через щомісячний фізичний дискомфорт, гормональні бурі, внутрішні перебудови та роки боротьби — із собою, тілом, світом. І все — для того, щоб народити. А потім — виховати. Ми живемо в суспільстві, яке майстерно навчає нас цінувати те, що дає прибуток та збагачує корпорації. Змалечку ми чуємо, що «стати кимось» — це бути професіоналкою, лікаркою, інженеркою, стартаперкою. Жінка, яка народжує і виховує — лишається поза кадром. Її «успіх» — вийти на роботу на третій день після пологів і виглядати так, наче ніколи не народжувала. Але чому? Заради кого?Чи вважається сьогодні цінністю саме материнство?

Сотні досліджень підтверджують: перші роки життя дитини критично важливі. Постійна присутність матері, її турбота, її стабільність — це фундамент психічного здоров’я на все життя.
Високі рівні депресій, тривожних розладів, ADHD у США часто мають одне коріння — відсутність турботливої присутності матері в дитинстві 🤱🏻 Дитинство, витіснене садочками, гаджетами та дитячою самотністю.

🗽

Америка — одна з найбагатших країн світу. Але одна з тих, де матерям допомагають найменше. Короткі декрети на 6 тижнів у кращому випадку, відсутність підтримки від держави, тиск суспільства «бути як до пологів» вже за тиждень. І, водночас, мільярдна індустрія абортів. Жінки втомилися. Вони бояться стати мамами — не через дітей,а через те, що це самотньо. Це важко. Це не підтримується. Це викреслюється з простору визнання. Я хотіла написати романтичний допис. Про ніжність, лаванду і дитячий сміх. Але правда в тому, що материнство — це праця. Це рани. Це форма служби.
Ми не змушуємо військових працювати під час служби. Ми визнаємо їхній біль. Чому ж ми не визнаємо біль матерів? Материнство — це глибина. Це не вписується в культ продуктивності, допаміну і слави. Але без нього — нема майбутнього. Нам потрібні матері. Суспільству потрібні не лише професіонали, а живі, здорові душі. А вони народжуються і формуються — тільки поруч із мамою. І все ж... Материнство — це не лише боротьба. Це нагорода та Божий дар. Це радість першого погляду. Це обійми, які лікують. Це серце, яке вчиться любити ширше, ніж колись здавалося можливим. Мами — це сила людства. Це джерело нашого життя. У цей День матері — дякую мамам. Дякую всім жінкам, які вибрали шлях, якого не видно здалеку,але який веде до найважливішого. До життя людського.

💐🙏🏻💕