#після_титрівТретя людина / The Third Man (1948), реж. Керол РідКерол Рід показує Відень, який не знають. Це не та розмірена, заможна західноєвропейська столиця, зі сновигаючими туристами, яку відвідують зазвичай. Це також не та столиця імперії, знайома з літератури й життєписів.У «Третій людині» Відень постає одразу після завершення Другої світової: розтрощений, знекровлений, роздертий на п'ять шматків, покроєний кордонами, блокпостами, під наглядом поліцій чотирьох держав: «Я уявляла звільнення зовсім інакше», — жаліється одна з персонажок.Жителі цієї колись столиці світу — голодні обшарпанці, збідніла буржуазія та змордована аристократія, які без класового розбору займаються виживанням: чорний ринок, пошук цигарок, чаю, рекет.Це нам оповідає американський письменник-невдаха Голі, який приїжджає у це місто й одразу вплутується у неприємності. Точніше: туди він потрапляє, бо уже вплутаний у небезпечні зв'язки. Намагаючись розгадати смерть друга Гарі, до якого прибув, він нахабно навʼязує свої правила британським поліціянтам, які допомагають йому вижити. Він вплутується у розслідування, в якому одним рухом намагається вхопити істину смерті Гарі — той загинув не випадково; а іншим — уперто відмовляється приймати звинувачення від поліціянтів — мрець був рекетиром-покидьком. Паралельно письменник-детектив намагається завести роман із коханою свого покійного друга.Істина, як належить, являється йому вночі — від світла лампи тінь, що переслідує його, набуває рис молодого Орсона Веллса — Гарі. Він, хоч і живий, але дійсно виявляється жорстоким цинічним виродком, що робить гроші на смертях. Ця істина змушує Голі прийняти сторону майора та допомогти схопити колишнього друга. Але для коханої Гарі істина нічого не змінює. Її любов залишається сліпою до фактів, і несучи свою ненависть до Голі за зраду, вона у фінальній сцені на кладовищі — дійсно прекрасній — нищить своїм презирством письменника, що наважується на ще одну спробу встановлення зв’язку.