Ще з читання до контексту. ЧитатиЧому галереї переживають кризу, навіть попри рекордну кількість багатих людей та мільйонні продажі на аукціонах? У колонці для The New York Times колишній директор Art Basel Марк Шпіглер пише, що сучасний арт-світ опинився у парадоксальній ситуації. За останні двадцять років кількість музеїв, бієнале, ярмарків, колекціонерських подій та публічної уваги до мистецтва різко зросла. Проте сам обсяг арт-ринку фактично не збільшився. З урахуванням інфляції глобальний ринок мистецтва сьогодні перебуває приблизно на тому ж рівні, що під час фінансової кризи 2009 року або пандемії 2020-го. Наслідки вже відчутні. Галереї по всьому світу закриваються. Навіть Pace Gallery — одна з найбільших галерей світу — оголосила про скорочення художників і персоналу. Її директор Марк Глімчер заявив, що нинішня галерейна модель «не просто зламана, а не підлягає ремонту». На думку Шпіглера, проблема полягає в тому, що мистецтво почали продавати як інвестиційний актив. Замість довгострокової підтримки художників ринок стимулював спекуляцію: купити молодого автора, швидко перепродати його роботу на аукціоні та отримати прибуток. У відповідь галереї почали контролювати покупців, створювати «чорні списки» перекупників і дедалі більше працювати через систему особистих зв’язків. Але така стратегія відштовхнула нових колекціонерів, які часто відчувають себе небажаними гостями у галерейному середовищі. Окрема проблема — молоді багаті люди дедалі рідше хочуть колекціонувати мистецтво. Для багатьох із них твір мистецтва виглядає не як джерело задоволення чи культурного капіталу, а як набір додаткових проблем: зберігання, страхування, транспортування, реставрація. Вихід автор бачить не у ще більшій глобалізації, а навпаки — у поверненні до локальних спільнот. Менше ярмарків, менше гонитви за міжнародною присутністю, більше роботи з колекціонерами у власних містах і регіонах. Найцікавіша думка тексту полягає в тому, що арт-світ створив ілюзію безперервного зростання. Насправді ж кількість подій, інституцій та учасників збільшувалася значно швидше, ніж кількість людей, готових регулярно купувати мистецтво. Іншими словами: арт-система стала більшою, але не багатшою.