Нове «Сільпо» і стара львівська мозаїка На площі Міцкевича, 5, де тепер працює нове «Сільпо», понад пів століття тому розташовувався універмаг «Барвінок». Під час реконструкції простору художник Станіслав Серветник створив для нього мозаїчне панно. У роботі він зібрав образи Львова, які бачив навколо: Ратушу, Оперний театр, університет, нові будинки, автобуси й літаки. Згодом мозаїка зникла, а разом зі змінами магазинів та інтер’єрів про неї нагадували лише старі фотографії. Тепер панно відновили й повернули у простір! Завдяки фотографіям із родинного архіву майстри@lisova_З відтворили оригінальну мозаїку, використавши керамічну плитку 60-х роківЗ нагоди відкриття «Сільпо» відбудеться «Вікенд Станіслава Серветника», присвячений відновленій мозаїці митця.⭐️ 29 серпня о 19:00 відбудеться лекція Павла Гудімова «Монументальне декоративне мистецтво у Львові. Від школи до простору».📍 «Я Галерея», вул. Шота Руставелі, 8, 2 поверхПодії безкоштовні реєстрація за лінком 📸: 1-5 @sonya_rybka @polinnanno6-7 старі фотографії
Сьогодні день народження святкує Павло Маков один із найважливіших українських художників-графіківМаков народився 28 серпня 1958 року, а більшу частину своєї творчої практики пов’язав із Харковом. У його роботах виникають сади, фонтани, карти, лабіринти й цілі вигадані міста — складні системи, які можна розглядати майже без кінця. Сам художник говорить про графіку як про спосіб дослідження:«Живопис — це певне твердження. А малюнок — все ж таки дослідження».
Його персональні виставки проходили майже у 30 країнах, а роботи зберігаються, зокрема, у колекціях Музею Вікторії й Альберта в Лондоні, Метрополітен-музею в Нью-Йорку та Національної галереї мистецтва у Вашингтоні. У 2022 році Маков представляв Україну на 59-й Венеційській бієнале з проєктом «Фонтан виснаження». Його перша модель виникла ще 1995 року в Харкові після масштабної аварії, через яку місто на кілька тижнів залишилося без води. Відтоді образ фонтану, який поступово вичерпує сам себе, набув значно ширшого значення став метафорою виснаження людини, суспільства й цілих систем. У Венеції цей локальний харківський образ перетворився на потужну розмову про Україну.Вітаємо усією командою Я Галерея 🤍
🖼️:1 Павло Маков в майстерні 2 Сторінка з авторської книжки "Донроза", 2008–20103 із серії «Місто ХА24», створену у 2024 році.4 "Ранок, фікус, ластівки", 2018–2019.
Studio Visit. Waone Interesni KazkiWaone — український художник Володимир Манжос, співзасновник легендарного дуету Interesni Kazki. Його мистецький шлях почався з графіті, а згодом разом із муралами паралельно почав розвиватися як художник. Після завершення роботи дуету у 2016 році Waone продовжив працювати самостійно. Його роботи переросли у складні сюрреалістичні композиції, перед якими можна довго сидіти й гадати: що ж це за світ і що в ньому відбувається?Сьогодні художник працює між Києвом і Парижем, працює в паризькій друкарській майстерні Idem Paris. Саме тут Waone працював із літографією. Майстерня в Монпарнасі має понад столітню історію та свого часу була пов’язана з роботами таких художників, як Матісс, Пікассо, Міро й Шагал. Серед міжнародних проєктів Waone є співпраця з Hermès. Разом із командою бренду художник протягом 14 місяців працював над оформленням вітрин нового магазину в аеропорті Кансай в Осаці. Основою проєкту стала тема дуальності світла й темряви, дня й ночі. Побачити наживо та придбати роботи Waone можна в крамничках Я Галерея у Києві та Львові📸: Станіслав Бриль
Японська гравюра в Мадриді: трохи сюнґи та «щасливого життя»Зовсім неочікувано було побачити таку велику кількість японських дереворитів у Мадриді. У маленьких галереях, на книжкових ярмарках і виставках тай повсюдно.На фото виставка японської гравюри періоду Едо в Real Academia de Bellas Artes de San Fernando. Саме в цей час, у XVII–XIX ст., мистецтво укійо-е переживало свій розквіт, а дереворити стали одним із найпопулярніших видів масового мистецтва в Японії.І, звісно, там була всім така близька й улюблена сюнґа ( еротичні японські гравюри), які особливо активно створювалися в період Едо. Щоправда, тут вона була дуже стриманою у своєму еротизмі чимось у дусі нагадувала «Утамакура» («Подушкова поема») Кітаґави Утамаро. На таких гравюрах куртизанки Йосівара, красуні та закохані не обов’язково зображені під час акту. Значно цікавішими можуть бути моменти до або після. Вони читають листи, фарбуються, розмовляють, чекають на коханців або просто займаються повсякденними справами. Як то кажуть — just happy life :)📸: @anngodunka
«Rewind» – ретроспективна виставка фотографа Джованні ГастеляДжованні Гастель - одна з ключових постатей сучасної фотографії. Відомий своїми портретними, натюрмортними та, особливо, фешн зйомками, з 1980-х років він випрацював впізнаваний художній стиль, поєднавши аналогове та цифрове, експерименти й майстерність.Ця виставка куратора Уберто Фріджеріо є спробою ретроспективного погляду на творчість Гастеля в його рідному Мілані. Понад 250 знімків, представлених в експозиції, охоплюють усю його кар'єру: від ранніх обкладинок модних журналів до пізніх портретів та останніх рекламних кампаній; більшість із фото представлені публіці. Водночас виставка не є сухою хронологічною констатацією, а побудована тематично навколо емоційних текстів Гастеля, який, крім всього, був ще й поетом. Персональні полароїди, власні експериментальні серії та частина творів, які вже увійшли до історії моди – усе це охопив проєкт.Виставка триває в міланському Palazzo Citterio до 13 вересня. За можливості радимо її побачити!
Маргіт Сельська-Райх «Збір яблук» з книги «Сад», першого видання серії про українське мистецтво «Ви це вже бачили» від ist publishingВона здобувала освіту в Краківській та Віденській академіях мистецтв, а також в Фернана Леже в Парижі, де потрапила під вплив Мондріана, Ле Корбюзье, Олександри Екстер, сім'ї Делоне. У 1920–1930-х роках жила у Львові, а 1942 року була заарештована й поміщена до Янівського концтабору. Після втечі за рік повернулася до радянського Львова. У радянський період Сельській вдавалося працювати автономно від офіційних вимог, зосереджуючись на простих сюжетах та урізноманітненні живописної мови. Її квартирний салон із чоловіком Романом Сельським став центром неформального навчання молодшої генерації.Робота «Збір яблук» із виразною фактурою, локальними кольорами, декоративною площинністю й орнаментальністю характерна робота для її пізнього періоду. Ще більше про "сади" українських митців різних років можна прочитати у цій книзі. Вона доступна для покупки в нашому шопі Я Галерея
Робота, яку Матісс вважав вершиною свого життяКапела Розарію у Вансі, або Капела Матісса така собі невелика католицька каплиця у французькому містечку Ванс на Лазуровому узбережжі. Її збудували й оформили у 1947–1951 роках за проєктом Анрі Матісса для домініканського монастиря.«Ця праця вимагала від мене чотирьох років виняткової й невтомної роботи, і є результатом усього мого творчого життя. Попри всі її недосконалості, я вважаю її своїм шедевром.» Анрі Матісс
Трошки передісторії каплиці, все розпочалася після важкої операції художника у 1941 році. Анрі Матісс познайомився з медсестрою Монік Буржуа, яка згодом стала домініканською черницею. Саме вона запросила митця долучитися до оформлення майбутньої каплиці. Проєкт настільки захопив Матісса, що він присвятив йому майже чотири роки безперервної роботи.Зовні каплиця надзвичайно стримана, однак найбільше захоплення викликає її інтер’єр. Матісс створив не лише вітражі та керамічні панно, а й вівтар, меблі, літургійний текстиль і майже все-все художнє оформлення. Простір прикрашають мінімалістичні чорно-білі розписи зі Святим Домініком, Мадонною з Дитям і циклом «Хресна дорога», а також три великі вітражі жовтого, зеленого та синього кольорів. Сонячне світло, проходячи крізь них, постійно змінює вигляд інтер’єру. Сьогодні Капела Розарію вважається одним із найвидатніших творів сакрального мистецтва ХХ століття та як вважав сам художник найважливішою роботою його творчості.
📸:1 Анрі Матісс і сестра Жак-Марі.2 Анрі Матісс сидить усередині свого Каплиці Розарію у Вансі 1951 3 Зовнішній вигляд Каплиці Розарію у Вансі.4–7. Інтер'єр Каплиці Розарію у Вансі.
підбірка робіт художника Sadil, який досліджує візуальну культуру цифрової епохи мовою наївного живописуЙого роботи нагадують стрічку соцмереж: яскраві, лаконічні, подекуди абсурдні, але миттєво впізнавані. За цією навмисною простотою приховується роздуми про те, як ми сьогодні сприймаємо зображення, доволі швидко, фрагментарно й часто не встигаючи їх осмислити.У своїх картинах Sadil поєднує образи з історії мистецтва, попкультури та інтернету, створюючи нові зв’язки між ними. Це своєрідна цифрова апропріація, де класичні сюжети, меми й повсякденна візуальна культура співіснують в одному просторі. Особливе місце займають авторські символи: сніговик, який виступає образом крихкості й швидкоплинності, самотня рожева шкарпетка метафора втрати, очікування та розлуки та руде волосся знак внутрішньої енергії й пристрасті.Свідомо відмовляючись від академічної «правильності», Sadil використовує примітивну форму як повноцінну художню мову. Його живопис існує на межі аналогового й цифрового світів, нагадуючи, що сьогодні ми щодня бачимо тисячі зображень, але дедалі рідше справді на них дивимося. Sadil, який досліджує візуальну культуру цифрової епохи мовою наївного живописуРоботи з добірки доступні для покупки в нашому шопі Я Галерея
«ЦЕХ»: одна з найцікавіших виставок цього літа у ЛьвовіНаприкінці ХІХ століття на території сучасного KIVSH працювали австрійські військові майстерні та склади. Згодом тут діяло промислове виробництво. Змінювалися епохи, машини й люди, після десятиліть роботи настала тиша. Сьогодні простір отримав нове життя тепер у ньому народжується сучасне мистецтво.«ЦЕХ» — шестимісячний мистецький проєкт, що почався задовго до відкриття виставки. Перші три місяці художники працювали з простором: облаштовують майстерні просто неба, знаходять матеріали, взаємодіяли з архітектурою, історією. Частина творів створюється саме тут, інші потрапляли у простір уже готовими. Після трьох місяців роботи художників простір відкривається для відвідувачів. Наступні три місяці «ЦЕХ» діє як виставка, що об'єднує створені тут роботи.Учасники:Олексій Фурдіяк, Сергій Якунін, ОлегКапустяк, Андрій Сагайдаковський, ВолодимирСемків, Андрій Бокотей 📍KIVSН, вул. Шевченка, 120 ГЛьвів01.08. - 01.11. ср-нд, 11:00-18:00Вхід — вільний донат на ГО «Центр Творення»📸: @innuzaa
Мереживо львівських брам Вікторії Темної Авторка розповіла нам трохи більше про свій недавній проект в Мистецькій бібліотеці.Напевно, все почалося з прогулянок Львовом, адже його архітектура не може залишити байдужим. Однією з її головних окрас є ковані брами — ажурні, легкі, сповнені майстерності й характеру. Та з часом їхня краса нерідко губиться за побутовими нашаруваннями, пошкодженнями й слідами часу. Саме тому виникла ідея «звільнити» первісний задум майстрів-ковалів і показати мереживний візерунок брам. Для цього я фотографувала їх, друкувала світлини на дизайнерському картоні, а потім вручну, за допомогою макетного ножа, вирізала все зайве. Спершу я планувала працювати і з брамами, і з балконними решітками, але зрештою зупинилася саме на брамах. Для мене вхід до будинку — це своєрідний портал між бурхливим зовнішнім світом і затишним внутрішнім простором, у якому є щось загадкове.
В цій серії представлені переважно брами сецесійної доби. Їхній вибір був суто емоційним це ті місця й вулиці Львова, якими авторка ходить найчастіше і те,що близьке її буденному житті у місті 📸: @sonya_rybka
TGLIST.COM.UA
