Три дні і «Будинок Старлінгів» прочитаний. Вдячна цій книзі, що відволікла мене у похмурі часи. Це злегка похмура історія, з не прям сильним фентезійним елементом, не страшна для любительки Кінга як я. Головна героїня по вайбу нагадала мені Алекс з «Девʼятого дому» - травмована, трошки озлоблена, понівечена життям та людьми дівчина. Ще сюжет та атмосфера перегукуються з «Галантом» В.Е.Шваб. Коротше, похмурий готичний будинок, загадковий хлопець, що живе у ньому, не стереотипна головна героїня і загадка, яку мені цікаво було дізнатися. А ще завдяки Семену я тепер звертаю увагу на локації художніх книг, якщо мова про Штати. Якщо у Мідноголовому Демоні зображувалось провінційне, навіть захолустне, життя у Західній Вірджинії, закинуті тютюнові плантації, економічна криза фермерів, то у Старлінгах йдеться про сусідній штат - вугільний Кентуккі. Активне освоєння покладів вугілля почалося у середині 19 ст. У цю добу і сягає початок історії Будинку Старлінгів. А шахти, забруднення річок, обвали, зубожіння після закриття родовищ важливі для сюжету. Зла читачка у своєму відгуку теж згадує, що захотілось копнути у цю тему. І таки копнула! От і я теж зацікавилась темою. Коротше, наступною мені треба книжка у сеттінгу ще якихось сусідніх штатів регіону Аппалачів.