Вже чула історії, що люди йдуть фільму. Чатково через те, як рекламується фільм: його представляють як комедійну мелодраму про весілля. А це доволі чорна трагікомедія про складну тему для США – масові вбивства у школах. Емма, героїня Зендаї, у 15 років планувала розстріляти своїх однокласників, записувала прощальні відео, і вчилася стріляти з батьківської рушниці. Бо в новій школі в неї не було друзів, її ображали, а естетика підліткових вбивств здавалася привабливою. Але вона цього не зробила, бо напередодні стався інший масовий розстріл, вбили її однокласника і спільна травма об'єднала клас, Емма знайшла друзів, почула відгуки на подію і стала активісткою проти вільного продажу зброї. І ось ця історія закрутила сюжет у драму. Розумієте, чому в тій самій Америці люди зляться на стрічку.Емма розказує це за келихом вина з Чарлі та друзями. В її розумінні – вона цього не зробила, тому проблеми нема. Але от подруга Рейчел, яка сама зізналася, що в дитинстві на ніч закрила дитину в шафі, сприймає все жахливо – її родичка постраждала у масовій стрілянині. Рейчел накидується на Емму і саботує весілля, де вона дружка.Чарлі наступного дня розпитує Емму про деталі, не пропонує їй допомогу, не проявляє емпатію, а виступає учасником допиту. Думаю, якби зізнання відбулося наодинці і він не бачив реакцію Рейчел, то його сприйняття ситуації була б іншим. У нього наче немає своєї думки, як сприймати зізнання коханої. Йому страшно, він явно їй не довіряє і весь час шукає поради у інших. Розпитує колегу, що б та робила на його місці, і коли отримує засудження, то мало не зраджує Еммі. Зупиняється, і теж майже робить злочин.Звичайно, все це перетворюється на повний хаос на драму. І тут гра Патінсона стає краще, коли його герой пережив кризу, і майже з розбитим серцем намагається виправити ситуацію.Красиве завершення стрічки відкритим фіналом. Знайомство пари почалося з помилки Чарлі, але Емма запропонувала йому почати знову і дала йому другий шанс. І коли вони знову зустрічаються, Емма знову пропонує почати з початку. Наче весь час вибачає людей, а вони не дають їй цього другого шансу.В мене досі нема чіткого усвідомлення, чи вірно обрана форма для теми фільму. Бо емоційно важкі моменти часто перебиваються жартами, іронією та сарказмом. І гумор не той, який знижує градус стресу, це якісь гойдалки. Наприклад, Емма, підліток з гвинтівкою, намагається записати предсмертне відео, але комп'ютер весь час лагає. І наче посмішка виникає, але вона зовсім не весела. Водночас, життя в нас теж іноді схоже на трагікомедію. Найбільше мене зачепило і змусило задуматись досить філософське питання: чи є наші попередні травми виправданням нашим діям, і як суспільство впливає на нас. Чарлі вигадує трагічні події дитинства Емми, щоб виправдати її помилку. Він каже друзям, що подібні історії часті у США, і багато людей можуть думати про таке, а ми і не в курсі. В той час як Емма частково пояснює своє бажання стрілянини – романтизацією самогубців у соцмережах. Багато тем для обговорення та внутрішнього діалогу.Головне, що можу сказати - ця мерзенна подруга Рейчел головна скотиняка. Її хочеться весь час побити, бо вона не тільки розкручує молодят на зізнання, засуджує, а потім приходить на весілля, щоб іронізувати та хіхікати. Подібні люди вам точно траплялися у житті, і акторка тут зіграла на 100%.P.S. Попала на спецпоказ фільму у Вільнюсі, де кидали весільні букети та проводили конкурси. І коли ведуча спитала, хто за команду Джекоба (відсилка до Сутінок) - і в залі була тиша:)))) Овації на команду Едварда:))))))