Білий: історія кольору

Продовжуємо знайомитись з кольоровим циклов від Мішеля Пастуро. На черзі білий колір: чистота, невинність, світло, весільна сукня, біла постіль у готелі, мінімалістичний інтер’єр. Проте історик Пастуро показує, що звичні асоціації склалися протягом століть, а значення білого залежало від релігії, соціального статусу, технологій і повсякденних практик.

Доречі сама книга "Blanc. Histoire d’une couleur" вийшла у французькому видавництві Seuil у 2022 році. Це шоста праця в серії Пастуро про історію кольорів у європейській культурі, після книжок про синій, чорний, зелений, червоний і жовтий. Автор простежує історію білого від давніх цивілізацій до XXI століття, досліджуючи мистецтво, одяг, релігію, мову, матеріальну культуру та соціальні звичаї. Дуже рекомендую придбати.

Одна з центральних тез - білий завжди був повноцінним кольором. Сьогодні його нерідко сприймають як нейтральне тло або відсутність кольору, однак у європейській культурі протягом тривалого часу він мав самостійне значення. У давнину та Середньовіччі білий, червоний і чорний утворювали важливу тріаду кольорів. Причому білий протиставляли не лише чорному: одним із його історичних антагоністів був червоний.

Зміна значень білого тісно пов’язана з історією релігії. У християнській традиції він асоціювався зі світлом, святістю, воскресінням і чистотою. Водночас білий мав політичний та соціальний вимір: його використовували в одязі духовенства, монархів і представників привілейованих верств. Колір ставав способом повідомити про статус, ритуальну роль або належність до певної спільноти.

Окрема тема - білий як колір чистоти. Сучасне уявлення про білизну як ознаку гігієни здається майже природним, але воно має власну історію. Значення білого в одязі, домашньому текстилі та повсякденному побуті змінювалося разом із розвитком виробництва тканин, засобів прання та уявлень про здоров’я. Біла сорочка, постільна білизна чи рушник були водночас практичними речами й культурними маркерами охайності, але також і ознакою вищого класу (простий приклад: щоб мати і доглядати за білою сорочкою раніше потребувався цілий штат обслуги, тому рідко можна було зустріти представника робочого класу у білосніжному вбранні).

Для історії інтер’єру особливо цікава сучасна доля білого. Білені стіни, білі кухні, санітарна кераміка, фарфор і мінімалістичні простори спираються на різні історичні уявлення про чистоту, порядок і раціональність. Білий може позначати урочистість, стерильність, аскетизм або сучасність - залежно від матеріалу, контексту та способу використання. Навіть біла стіна не є цілком нейтральною: вона впливає на сприйняття світла, фактури, масштабу приміщення й предметів.

Пастуро також розглядає білий у мистецтві, моді, геральдиці та мові. Завдяки цьому стає зрозуміло, чому символіку кольору неможливо звести до універсального словника на кшталт «білий означає чистоту». Значення виникають у конкретних історичних обставинах і можуть змінюватися, іноді навіть суперечити одне одному. Всім, хто цікавиться колористикою у більш глибокому її контексті, дуже рекомендую цю книгу🤍

Комфорт та дизайн