Джерело
Комфорт та дизайн | Про кобальтовий синійКобальт як барвник має надзвичайно давню історію....
7 Охват/переглядів
2026-10-06 14:24
Повідомлення №10255
Про кобальтовий синій
Кобальт як барвник має надзвичайно давню історію. Його використовували для скла й керамічних глазурей ще в античності, а кобальтові пігменти відомі, зокрема, в Стародавньому Єгипті. Але історія саме того синього, який ми сьогодні асоціюємо з китайською порцеляною, починається значно пізніше.
Справжня революція відбулася у XIII-XIV століттях, за династії Юань. У Сіндечжені починають виробляти ту саму знамениту біло-синю порцеляну: біле порцелянове тіло, поверх якого пензлем наносили кобальтовий пігмент, а потім усе покривали прозорою глазур'ю і випалювали при дуже високій температурі.
Цікаво, що частина найкращого кобальту для китайської порцеляни надходила з Персії. Тобто китайська ікона - синьо-біла порцеляна - значною мірою виникла завдяки перському пігменту.
Кобальт має майже ідеальну для порцеляни властивість: витримує величезну температуру випалу і при цьому зберігає інтенсивний синій. Інші природні сині пігменти набагато проблемніші.
А ще виникав характерний ефект, який колекціонери називають "heaping and piling": там, де пензель залишав більше пігменту, синій ставав темнішим, іноді з сірувато-чорними плямами через домішки заліза. Сьогодні це одна з характерних ознак старої китайської порцеляни.
У XVI-XVII століттях китайська порцеляна масово потрапляє до Європи через торгівлю з Азією. Європейці від неї буквально втрачали голову. Її починають копіювати спочатку на фаянсі, а після того, як у Європі нарешті навчилися виробляти справжню тверду порцеляну на початку XVIII століття, вже на порцеляні.
У Європі особливо важливими стали Meissen, Worcester Porcelain, Bow та французькі мануфактури. У Британії кобальтовий синій особливо широко використовували приблизно від 1750-х років.
Цікаво, що сучасний художній пігмент, який буквально називається cobalt blue, це вже інша історія. Кобальтовий алюмінат як синтетичний пігмент почали промислово виробляти в Європі лише 1802 року. Тобто старий китайський чи XVIII-столітній європейський кобальтовий синій не обов'язково означає сучасний пігмент.
Комфорт та дизайн
Кобальт як барвник має надзвичайно давню історію. Його використовували для скла й керамічних глазурей ще в античності, а кобальтові пігменти відомі, зокрема, в Стародавньому Єгипті. Але історія саме того синього, який ми сьогодні асоціюємо з китайською порцеляною, починається значно пізніше.
Справжня революція відбулася у XIII-XIV століттях, за династії Юань. У Сіндечжені починають виробляти ту саму знамениту біло-синю порцеляну: біле порцелянове тіло, поверх якого пензлем наносили кобальтовий пігмент, а потім усе покривали прозорою глазур'ю і випалювали при дуже високій температурі.
Цікаво, що частина найкращого кобальту для китайської порцеляни надходила з Персії. Тобто китайська ікона - синьо-біла порцеляна - значною мірою виникла завдяки перському пігменту.
Кобальт має майже ідеальну для порцеляни властивість: витримує величезну температуру випалу і при цьому зберігає інтенсивний синій. Інші природні сині пігменти набагато проблемніші.
А ще виникав характерний ефект, який колекціонери називають "heaping and piling": там, де пензель залишав більше пігменту, синій ставав темнішим, іноді з сірувато-чорними плямами через домішки заліза. Сьогодні це одна з характерних ознак старої китайської порцеляни.
У XVI-XVII століттях китайська порцеляна масово потрапляє до Європи через торгівлю з Азією. Європейці від неї буквально втрачали голову. Її починають копіювати спочатку на фаянсі, а після того, як у Європі нарешті навчилися виробляти справжню тверду порцеляну на початку XVIII століття, вже на порцеляні.
У Європі особливо важливими стали Meissen, Worcester Porcelain, Bow та французькі мануфактури. У Британії кобальтовий синій особливо широко використовували приблизно від 1750-х років.
Цікаво, що сучасний художній пігмент, який буквально називається cobalt blue, це вже інша історія. Кобальтовий алюмінат як синтетичний пігмент почали промислово виробляти в Європі лише 1802 року. Тобто старий китайський чи XVIII-столітній європейський кобальтовий синій не обов'язково означає сучасний пігмент.
Комфорт та дизайн