Як рожевий став рожевим?

Мішель Пастуро написав історію майже всіх великих кольорів західної культури - синього, червоного, зеленого, жовтого, чорного, білого. Книжка Rose. Histoire d’une couleur стала його сьомою монографією про колір і вийшла у 2024 році.

Історія рожевого виявляється особливо цікавою, тому що рожевий - значно молодша культурна категорія, ніж нам здається.

Фізично рожеві відтінки існували завжди: вони є в природі, шкірі, квітах, мінералах. Але бачити колір і вважати його окремим кольором - не одне й те саме.

У європейській культурі до XIV століття рожевий майже не присутній ані в матеріальній культурі, ані в мистецтві.

У давньогрецькій і латинській мовах навіть не було повноцінного слова для того, що ми сьогодні називаємо рожевим. Його описували через інші кольори або через поняття блідості.

Причому сучасна нам логіка «рожевий = світлий червоний» історично зовсім не очевидна. У середньовічних системах класифікації ця тональність могла опинятися ближче до жовтого, ніж до червоного. Для сучасного ока це звучить дивно, але саме тут Пастуро показує головну річ: колір - не тільки фізика світла. Це ще й система культури, мови та соціальних домовленостей.

У XIV столітті ситуація починає змінюватися. Нові технології фарбування, зокрема використання барвника з бразильського дерева, привозимого спочатку з Індії, а згодом із Нового Світу, дозволяють отримувати більш виразні рожеві та червонувато-рожеві відтінки.

Рожевий входить у моду, особливо в одязі та текстилі заможних людей. У нього з'являються назви на кшталт incarnat - буквально колір плоті.

А от назва «рожевий» приходить значно пізніше. Пастуро звертає увагу на майже парадоксальну історію: колір отримує ім'я від квітки, але сама квітка ще повинна була стати рожевою.

До XVIII століття троянди в європейській культурі були передусім червоними, білими, жовтими або інших відтінків. Коли садівники починають успішно виводити рожеві троянди, квітка стає еталоном нового кольору.

Приблизно у 1740-х роках rose закріплюється як назва кольору у французькій мові. Аналогічний процес відбувається в англійській із pink, яке спочатку було назвою квітки.

Саме XVIII століття перетворює рожевий на колір із виразною символікою. Він пов'язується з романтизмом, задоволенням, ніжністю, красою і тілесністю. Але тут важливо не переносити на минуле нашу сучасну систему гендерних кодів.

Рожевий не був «жіночим кольором від початку». Навпаки, у XVIII столітті він цілком міг бути чоловічим: рожевий одяг, рожеві декоративні тканини й рожеві елементи чоловічого костюма не суперечили тодішнім уявленням про masculinity.

Сучасне тверде закріплення рожевого за жіночністю відбулося значно пізніше. Пастуро особливо наголошує на XX столітті й на тому, що після появи Barbie у 1959 році рожевий починає дедалі сильніше асоціюватися з дівчатками та жіночим світом.

Тому історія рожевого - це ще й історія того, як суспільство перепризначає значення кольорів. Один і той самий відтінок може означати аристократичну розкіш, тілесність, романтичну ніжність, еротику, вульгарність, дитинство або avant-garde.

У XX столітті рожевий одночасно стає кольором Barbie, pop art, сексуальності, дешевої декоративності й радикальної сучасності.

Рожевий ніколи не мав такого стабільного статусу, як червоний або чорний. Його постійно то підносили, то висміювали, то оголошували символом гарного смаку, то - mauvais goût.

Комфорт та дизайн