Про жовтий колір

Як ми вже дізнались із попереднього поста у греків і римлян жовтий пов'язувався зі світлом, сонцем, теплом, золотом, родючістю, достатком і багатством. Пастуро починає історію ще з охри палеоліту: жовтий був одним із найдавніших кольорів, доступних людині, а жовта охра мала ритуальне значення.

Далі йде дуже важливий для перехід від охри до золота. Золото поступово перебирає на себе частину позитивної символіки жовтого: безсмертя, владу, сонячність, божественність, престиж. Тобто золото фактично стає ідеалізованим жовтим - матеріалом, який перевершує звичайний пігмент.

У середньовічній культурі виникають два жовтих. Добрий жовтий - золотий, медовий, кольору стиглого зерна. Він пов'язаний із золотом, сонцем, достатком, радістю, багатством. Поганий жовтий - брудний, зеленкуватий, землистий. Він нагадує жовч, гній, сірку, сечу, хворобливий колір шкіри. Через це він починає асоціюватися з хворобою, жадібністю, заздрістю, брехнею, зрадою і демонічним світом.

Тобто тут відбувається дуже цікава річ: значення визначає не тільки сам колір, а й конкретний відтінок і матеріальна асоціація. Золотий жовтий і жовто-зелений можуть культурно означати майже протилежні речі.

Пастуро багато уваги приділяє тому, кого в середньовічному суспільстві можна було позначати жовтим. Жовтий починають використовувати для візуального маркування людей, яких суспільство вважає підозрілими або небезпечними: фальшивомонетників, зрадників, людей поза законом.

Саме в цьому контексті виникає знаменитий жовтий одяг Іуди в західному мистецтві. Жовтий поступово стає одним із способів показати зрадника. Але Пастуро застерігає від надто простої схеми «Іуда завжди був жовтим»: ця іконографічна традиція формувалася поступово. Тим не менше саме жовті зірки використовували нацисти для маркування євреїв.

Пастуро показує, що жовтий не був однозначно негативним навіть у середньовіччі. Золотисте, світле волосся залишалося престижним. У літературі й мистецтві золоте волосся героїні могло бути ознакою краси, молодості, чистоти, шляхетності.

Тобто культура могла одночасно думати: золотисто-жовтий = прекрасне, благородне, сонячне, але також брудно-жовтий = хвороба, жадібність, зрада. Це добре демонструє загальний метод інтерпретації кольору: не шукати одного значення, а реконструювати систему відтінків, матеріалів, контекстів і соціальних кодів.

Пастуро вважає дуже важливим не тільки те, що жовтий отримує негативні асоціації, а й те, що з XVI століття він поступово втрачає місце в європейській матеріальній культурі.

У Західній Європі формується все більш стримана хроматична норма. Реформація, протестантська етика, нові уявлення про пристойність, а пізніше буржуазна культура XIX століття сприяють перевазі темних, стриманих, нейтральних кольорів.

Сучасний жовтий це колір видимості, акценту. Колір, який довгий час був маргінальним, повертається через сигнальну функцію. Він чудово помітний здалеку, тому стає кольором дорожніх знаків, попередження, спортивних маркерів, спецодягу, знаменитої жовтої майки Tour de France, різноманітних соціальних і політичних протестів. Пастуро згадує, зокрема, gilets jaunes (жовті жилети), і саме тут його історія кольору буквально переходить у сучасну соціальну історію.

Комфорт та дизайн