🎙️мій приклад: Я щоразу перед новим навчальним роком проговорю собі: «ну цього разу точно не в гуртожиток».А потім я опиняюся де? Правильно, в гуртожитку 🥲!Чому так? Бо певно, Аня, ще не все переусвідомила тут. І от лиш через 3 такий крок, я зрозуміла, що мала тут отримати.Я шукала свій простір, свою тишу і свій побут. Тобто, щоб я була для себе сама керівницею свого всього часу. Але ж гуртожиток не такий, хіба не так? Саме так! Проте цього разу я стала жити одна і спочатку цього я боялася. Навіть на початку навчального року був той час, який прямо показував, що я ще не готова жити сама. Я без подруги в кімнаті просто напросто плакала і хотілося втекти від себе. Зараз я живу сама, і оп, протягом 9 місяців нових змін, думок, мислення і нарешті тим афігенним вкладом думки в голову, я прийшла до рішення, що «цього разу ти тут саме для цього проживання, от ти мала отримати це тут». Іноді варто опуститися на серце ❤️‍🩹 і запитати себе : це ж мені потрібно для чогось? Підкажи🙏І відповідь буде.