Змушена публічно окреслити позицію.‼️

У нас є черга запитів. Ми послідовно закриваємо попередні потреби — і лише після цього беремо нові. Бо за кожним зверненням стоять конкретні підрозділи, яким уже пообіцяна допомога. Ми не машина. Ми не автоматична система видачі ресурсу. Ми працюємо в межах реальних можливостей. Фрази типу таких яких ви пишете “мене мало цікавить, що ви розірвані роботою” — це і є знецінення! Бо саме ця робота і є тим, завдяки чому закриваються запити. Навантаження — це не виправдання. Це об’єктивна реальність. Повідомлення надходять одночасно в кількох месенджерах — Facebook, Telegram, Signal, WhatsApp, Instagram, Viber. Їх десятки щодня. І фізично неможливо реагувати миттєво на все. Це не байдужість. Це людські межі. Я поважаю військових і ветеранів. Але повага не може працювати в один бік. Тиск, ультиматуми та порівняння “хто більше зробив” не прискорюють допомогу. Є запит — він стає в чергу. Є ресурс — закриваємо швидше Немає ресурсу — чесно говоримо про це. Моя команда працює без вихідних, часто без сну, під постійним тиском. Бо треба зараз, горить запит. І ніхто не має права принижувати цю працю або ставити її під сумнів лише тому, що відповідь не була миттєвою. Ми всі на одному боці. Але взаємна повага — обов’язкова умова цієї єдності.